Я ніколи в житті не забуду той пекельний біль ..

Це був окситоцин.

Хто відчув це на собі, зрозуміє.

Чесно, я думала, що мені кінець😃

Я кричала, стогнала, благала прибрати цю прокляту крапельницю, зціпивши зуби почала ходити, так як лежати просто неможливо і розкриття лежачи йде погано. Було 10.00.

Через дві години мук, мені здалося що я хочу

в туалет, сіла на качку

(Вибачте за подробиці) і спробувала зробити свої справи, дивлюся вся качка в крові,

Як я злякалася в той момент, кричу «Допоможіть! У мене кров!»

Прибігла акушерка швидко поставила датчик КТГ, сердечко билося🙏все добре. Акушерка каже: «Давай швиденько на крісло!» і починають готувати все для малятка.

Я ледве ледве дошкандибала до крісла, поки йшла було відчуття що зараз 💩,але це були потуги.

Через хвилину мене оточили 5 прекрасних жінок і говорили, що робити, тужитися НЕ тужитися, дихати, видихати, я знала, треба слухати лікарів

і тоді все буде добре.

І так в 12.10 з третьої потуги з мене вилітає

що то слизьке і тепле.

Акушерка кричить МОЛОДЕЦ МОЛОДЕЦ!

Так з'явилася на світ наша Донечка🐣

Маленьку поклали мені на живіт, чесно,

я думала буду ридати від щастя, але я була настільки зневоднена цим болем, що сил мені вистачило тільки обійняти її і все.

Народила з одним внутрішнім розривом, так як почала тужитися завчасно, мене зашили і залишили з малятком.

Так ми пролежали 2 години, всі 2 години я думала

невже це моя дитина !? Невже я народила її сама !? Це не сон? 😃

Підсумок: заїхала в родблок о 8.00 з терпимими переймами, народила о 12.10.

Вважаю, що мені дуже навіть пощастило✨

Дякую чоловікові команді Адоніса за моє чудо❤️

18.09.2020
2

Комментариев ещё никто не написал.