Я ніколи в житті не забуду той пекельний біль ..
Це був окситоцин.
Хто відчув це на собі, зрозуміє.
Чесно, я думала, що мені кінець😃
Я кричала, стогнала, благала прибрати цю прокляту крапельницю, зціпивши зуби почала ходити, так як лежати просто неможливо і розкриття лежачи йде погано. Було 10.00.
⠀
Через дві години мук, мені здалося що я хочу
в туалет, сіла на качку
(Вибачте за подробиці) і спробувала зробити свої справи, дивлюся вся качка в крові,
Як я злякалася в той момент, кричу «Допоможіть! У мене кров!»

Прибігла акушерка швидко поставила датчик КТГ, сердечко билося🙏все добре. Акушерка каже: «Давай швиденько на крісло!» і починають готувати все для малятка.
Я ледве ледве дошкандибала до крісла, поки йшла було відчуття що зараз 💩,але це були потуги.

Через хвилину мене оточили 5 прекрасних жінок і говорили, що робити, тужитися НЕ тужитися, дихати, видихати, я знала, треба слухати лікарів
і тоді все буде добре.
І так в 12.10 з третьої потуги з мене вилітає
що то слизьке і тепле.
Акушерка кричить МОЛОДЕЦ МОЛОДЕЦ!
Так з'явилася на світ наша Донечка🐣
Маленьку поклали мені на живіт, чесно,
я думала буду ридати від щастя, але я була настільки зневоднена цим болем, що сил мені вистачило тільки обійняти її і все.
⠀
Народила з одним внутрішнім розривом, так як почала тужитися завчасно, мене зашили і залишили з малятком.

Так ми пролежали 2 години, всі 2 години я думала
невже це моя дитина !? Невже я народила її сама !? Це не сон? 😃
⠀
Підсумок: заїхала в родблок о 8.00 з терпимими переймами, народила о 12.10.
Вважаю, що мені дуже навіть пощастило✨
Дякую чоловікові команді Адоніса за моє чудо❤️