їй - чотири... вона так любить маму

і цілий світ знайде в її очах

бо мама заплітає колосками

цілує ранки.. і розвіє страх....

їй - шість... "не плач, моя мамусю...

я вже доросла.. йду у перший клас !"

портфелик, зошити... і "швидко повернуся"

все швидше.. й швидше... рухається час....

їй - чотирнадцять... світ, насправді, інший

і мама, знає... знає не про все....

цілунки перші , друзі , зради , вірші...

а час летить.... а час уже несе....

їй - майже двадцять... не змінилась, наче..

освіта, мрії.. менше й менше... спить

весілля, фото... мама знову плаче....

і все.. в її житті.... завбільшки з мить....

вже двадцять три... комусь телефонує...

у мене народився, мамо, син....

я плачу й плачу.... скільки сліз тих... чуєш...

він - цілий світ... й на цілий світ - один...

сьогодні - тридцять.. втомлена й красива...

у неї діти... все кудись летить....

цілує ранки... й не повіриш, диво -

все заживає, мамо.... майже.. не болить

їй - п'ятдесят... вона сьогодні.. в мами....

бо не побачити її... найбільший страх....

бо тільки мама .... вміє .. колосками ....

і цілий світ.... лише в її.... очах ..

Ілона Ельтек. 27.08.2020р. #першийзапис