Привіт
Ми от вирішили з чоловіком залишатись у Польщі, і ніби все по трохи владнюємо, і можливо і своє житло вийде купити з часом, і робота не погана...
Але от що мене якось стримує, чи якось просто часто почала задумуватись
Захочеться відсаяткувати дитині д.н., собі, чоловіку, якісь свята, щось такого плану
Кудись піти з чоловіком навіть типу на побачення, чи десь погуляти, вдвох
Чи в кіно, чи куди не будь - і всі тааак далеко( і не завжди зможуть приїхати(
І все якось так сумно
І це все якось так складно, от дитину залишити немає на кого, і всюди по суті тільки з дитиною, чи не буде так завжди важко, звичайно, є тут друзі, і залишити інколи можна, але самі розумієте, це не родина, не баба, часто і на довго так не залишиш.
От зараз навіть, або чоловік кудись сам, або я кудись, або тільки з дитиною, я люблю дуже свою дитину, і навіть як йду кудись завжди про нього думаю, але все ж таки, інколи захочеться і погуляти, і випити з чоловіком вина, і зробити романтік, а не дуже й то можна
Якесь таке трохи обмеження
Та й не раз от думаю, блін що то за життя таке, що не можна піти до мами в гості сісти випити чаю, вина!? Поговорити
Чи до сестри, чи до подружки
Скільки ж того життя, а баба з дідом внука бачуть раз в рік, ну два
І якось мені важко через це
Не знаю у мене тільки так???
Поділіться може як хто з цим справляється? І чи не задумуєтесь над цим всім?
Лучший комментарий
У меня также... когда была беременна думали, что делать где жить, решили остаться здесь, хотя изначально думала , что вернусь на Украину. Но здесь и декрет с 3 месяца и выплаты больше чем на Украине. И работа у мужа с хорошей зп. А в Украине все с нуля как будто начинать, хоть в Украине и есть своё жильё. Скучаю за родными, друзьями ну и вообщем за Украиной, но понимаю, что ребёнку будет лучше здесь и образование лучше и жизнь. Не знаю как у кого в городе , у нас в Днепре на каждом углу то алкаш то бомж, то наркоман. Вечно капают ищут закладки, страшно ребёнка будет и в 15 лет на улицу выпустить. Понимаю все это, но все равно тянет к родному...
Комментарии
Як я вас розумію. І хоч в мене чоловік поляк і свекруха тут є. Але і так дуже сумую за рідними. Не хватає друзів близьких. Хочеться як малеча родиться щоб всі були поряд. Зробити великі гарні хрестини. Хочеться гуляти разом з колясочками , сестра теж вагітна, найкраща подруга родила місяць назад 🤷♀️. Але розумію що маю думати про свою донечку, як їй буде краще 🙈. А краще їй буде тут. Та й чоловік ніколи не буде згідний переїхати в Україну 🤣
Та я теж розумію, що тут інші можливості, і тут буде краще майбутнє, і в нас, і вдитини
Але справді, якось часом подумаєш, а немає нікого рідного близько, і так якось сумно(
Я тоже полностью поддерживаю! А на такие случае можно и няню найти на пару часов ! Это нормально )
Девочки..не гоните..смотрите трезво на жизнь!не знаю еще ни одну пару кто бы уехал в украину и был счастлив и доволен.сколько знаю тех кто всё оставил уехал и теперь вернуться не могут..а те кто с трудом вернулся всё с нуля начинают..когда ты живешь в украине не выезжая ты все обстоятельства жизненые воспринимаешь как должное..а когда ты видил уже как живут в польше то понимаешь что это маразм..что там жопа полная..здесь карантин .зп платят.там карантин нафиг увольняют..здесь тоже есть увольнения но тебе выплачивают за него и ты можешь на эти деньги прожить и снимать жильё. Здесь страховка там всем дай..не справедливость дикая!я уже молчу про выплаты .возврат налогов.боны на отпуск.стоимость автомобилей.образования и.т п..так что нужно сидеть на попе ровно..тем более с маленькими детьми ..здесь можно позволить себе сидеть в декрете!
Ну вот полностью согласна и поддерживаю !!!!!! Тоже так думаю, если есть возможность на лучшую жизнь, а не существование , то смысл возвращаться...
Ну ви праві
Через те все, що ви описали ми і вирішили залишитись в Польщі, але просто інколи буває важко без рідних, але це мені напевно треба приїхати додому хоча б на тиждень, всіх побачити, обняти і все буде ок)
І як завжди захочу вже назад
В мене все так само.Подобається тут жити,порядок,фінансова сторона краща.Але теж кожного разу задумуюся.Зараз синочок маленький,ніхто його не може побачити і я дуже скучаю за рідними і Україною.Але вирішила так,дам собі ще 2 роки,якщо ситуація не зміниться,поїдем на Україну,не хочеться весь час відчувати таку самотність.Люди ж живуть на Україні і є що досить не погано.Так що ви не одні.
От теж думаю, що якщо буде постійно так думатись, то напевно треа щось вирішувати. І їхати все таки на рідну землю.
А якщо з'їджу додому на два тижні, і захочу сюди назад, значить робимо все правильно 😉
@olia_113 Ехххх,ще більше захотілося додому.Готова вже зараз поїхати,а плануєм на Новий Рік
@nataliiia.kohanevych, ми вже на Паску планували, і хрестини мали робити теж там одразу, все повністю було замовлено, і все накрилось через той ****вірус
То тепер не плануємо🤨 поки що
@olia_113, чтобы не грустить надо почаще в отпуск ездить, просто сейчас этот вирус и это ущемляет, но скоро все наладится и поедите в отпуск к родным отдохнёте, а через месяц захотите обратно в Польшу))
Ой ви знаєте мабуть справді так
Через той вірус всі плани накрились, бо якраз мали їхати долому тоді коли все почалось, а з маленькою дитиною все таки не резикнули, і вже от скоро рік що не були, тому надіюсь скоро справді все налагодиться, ми з'їздимо і все буде ок)
@olia_113 ооой, незнаю як у вас буде, але ми ось місяць вже як в Україні і я зовсім не хочу назад в Польщу( ну хіба що зовсім трішки). От тако дивлюся в щасливі оченятка своєї дитини, коли вона грається з бабушками, дєдушками і братом і більше нічого не треба).
Ми теж зараз роздумуєм над питанням де жити( як і ти написала, прям про нас)) знаєш , і мені здається ми все ж таки вибирем жити в Україні, поки доця не підросте, а потім вже всім разом до Польщі. ( там однозначно майбутнє для дитини краще).
Це я собі так думаю😉
@svetazelenenka20, ну треба значить і мені з'іздити, може тоді я якось зрозумію, де і чому хочу бути
Ой якось важко це все, життя одне і так швидко проходить, і дуже хочеться зробити правильний вибір, щоб потім не шкодувати пі про що🤷♀️
У меня также... когда была беременна думали, что делать где жить, решили остаться здесь, хотя изначально думала , что вернусь на Украину. Но здесь и декрет с 3 месяца и выплаты больше чем на Украине. И работа у мужа с хорошей зп. А в Украине все с нуля как будто начинать, хоть в Украине и есть своё жильё. Скучаю за родными, друзьями ну и вообщем за Украиной, но понимаю, что ребёнку будет лучше здесь и образование лучше и жизнь. Не знаю как у кого в городе , у нас в Днепре на каждом углу то алкаш то бомж, то наркоман. Вечно капают ищут закладки, страшно ребёнка будет и в 15 лет на улицу выпустить. Понимаю все это, но все равно тянет к родному...
Ну я теж то все розумію, але якось чомусь чим довше тут, тим важче без допомоги, рідних, друзів, свят наших з рідними теж(
Не знаю
Може просто ностальгія, бо давно не була вдома
За родными конечно скучаю, но сделаем ВСЕ что бы остаться тут )) там я не вижу хорошего будущего для своего ребёнка, потому будем ездить в гости, они к нам . А так четыре года уже здесь, привыклись )))
Та ми теж 4 роки тут, але якось чим далі тим більше чомусь про це думаю, чи не буде важко так, і чи добре буде нам ось так тут 🤷♀️
@olia_113 ты просто устала.и хочешь помощи..потерпи еще пол года.малый начнет соображать .ходить.его можно будет заинтересовать .у тебя будет больше свободного времени.будет кушать все и надеюсь уже сам..вот посмотришь..я сейчас уже понимаю что мне на 40% легче чем когда ему было 8 месяцев
Так то воно так, ми такиі робили і робимо, але все ж то не то
Шкода тільки по телефону дитину не залишиш бабі погратись
І ми так казали, що тут будемо, в гості от завжди приїхати можна і так ок)
А в теперішній ситуації, коли поїхати немає можливості толком. Ні їм, ні нам, то якось по іншому дивишся на ситуацію 🤷♀️
Можливо просто давно не була вдома, і якось через те так
У меня точно так же. Прям 100%. Но сейчас еще стоит вопрос оставаться или нет. Идут постоянные противоречие, чтото лучше здесь, чтото там. Тем более перед отъездом в польшу мы только квартиру купили, тоесть есть куда вернуться. Постоянные споры и разногласия по поводу где жить. Иногда и думаю что лучше бы никуда и не ехала бы. А то теперь запуталась в жизни и в том что хочу. Ведь домашние ценности, бабушки, дедушки, старые друзья. Все в своем городе. Вообщем это реально очень сложно((( сама не знаю как с этим быть. Здесь вроде хорошо, достаток, хороший уровень жизни, комфорт, но там семья, уют воспоминания ит.д.
Ну ми якби мали житло там, то в нас впринципі не було б питання де жити, ми б однозначно тоді жили б в Укр)
А вам бажаю по скоріше вирішити остаточно де хочете жити, і не помилитись у виборі
Девочки..не гоните..смотрите трезво на жизнь!не знаю еще ни одну пару кто бы уехал в украину и был счастлив и доволен.сколько знаю тех кто всё оставил уехал и теперь вернуться не могут..а те кто с трудом вернулся всё с нуля начинают..когда ты живешь в украине не выезжая ты все обстоятельства жизненые воспринимаешь как должное..а когда ты видил уже как живут в польше то понимаешь что это маразм..что там жопа полная..здесь карантин .зп платят.там карантин нафиг увольняют..здесь тоже есть увольнения но тебе выплачивают за него и ты можешь на эти деньги прожить и снимать жильё. Здесь страховка там всем дай..не справедливость дикая!я уже молчу про выплаты .возврат налогов.боны на отпуск.стоимость автомобилей.образования и.т п..так что нужно сидеть на попе ровно..тем более с маленькими детьми ..здесь можно позволить себе сидеть в декрете!