Я ще встигну набутись сама,

у той час, коли виростуть діти.

Може, буде тоді зима,

ну а може, цвістимуть квіти.

Я ще встигну набутись сама,

повертатись до чистого дому,

бо якщо там нікого нема –

То й смітити у нім нема кому!

Я ще встигну набутись сама –

і читати книжки вечорами,

бо в дітей буде сво́я сім’я –

вже не треба буде́ їм мами.

Я ще встигну набутись сама,

ну а поки – перу та готую,

і від ранку до ночі дітям

всю себе віддаю і дарую!

І я дякую Богу за те,

що у мене такі є турботи,

ну і що, що у хаті гуде,

наче там десь біжать бегемоти?

Неповторні ці миті в житті,

ми не раз ще захочем вернути.

І я дякую, Боже, Тобі,

що це щастя змогла осягнути!

Ірина Левко