Мама сына (1 год)

Пост, який у мене давно назрівав, але ніяк не знаходила час, щоб його написати. Тож зараз буде ну дуже довгий лонгрід😁

Після того як син почав ходити, ми звичайно ж почали відвідувати дитячі майданчики і, відповідно, кількість мам з якими я познайомилась стала в рази більшою. І щодня я чую десятки чужих думок, спостережень, висновків, фраз, зауважень і тд. і часто всередині я протестувала(ю), типу, ой ну, що вона робить чи, що вона говорить😏, але одного дня я почала себе внутрішньо виховувати, а саме - ніколи не засуджувати, не піддавати критиці, не обговорювати, а тим більше не давати порад навіть подумки. Ключовою фразою для всіх, повинна бути фраза: всі діти різні, і те, що підходить одним абсолютно не підходить іншим! І для себе я зробила такий висновок, що це не ми мами такі хороші чи погані робимо правильні чи не правильні дії, ми просто як дешефратори підбираємо ключики до своєї дитини, щоб їй було максимально комфортно спати/їсти/гратись і тд.

Звичайно своїм вихованням ми направляємо дітей, даємо їм певні рамки і орієнтири по життю, але вони з народження мають свій чіткий характер і темперамент, на який ми практично не можемо вплинути. І коли я чую осуд певних дій, як і кожна жінка мені, звичайно, хочеться це обговорити і обмити😂, але останнім часом почала себе зупиняти і навіть внутрішньо стримуватись від осуду, тому, що ніхто не був місці мами, яка наприклад без зупинки гойдає дитину, щоб та заснула, чи годує грудьми через кожних пів години, чи дає соску, телефон і тд чи не гуляє по 2 рази на день, і ще мільйон таких чи..., які нам здаються неправильними, і у всіх цих ситуаціях власне для мами є логічне пояснення цим діям, і якщо їй ок, то хто ми такі, щоб це засуджувати. Наприклад, вчора знайома кивнула на дівчинку, яка тільки почала ходити, і сказала: «Ой ну в неї уже 4 стадія ожиріння, куди ця мама дивиться» І раніше я б погодилась, бо лишня вага на лице, зараз же я відповіла: «Не думаю, що мама хоче, щоб її дочка була такою, напевно, це спадкова схильність до повноти» Особливо це стосується старшого покоління, яке зовсім по іншому нас виховувало, і яке в кожній ситуації хоче дати свою непрошену пораду.

На цьому буду завершувати, думаю, всі вловили мою думку: не судіть, якщо не були в тій сорочці. Давайте будемо добрішими, і хоча б морально будемо підтримувати одна одну♥️♥️♥️

Всім привіт! Ми довго працювали і раді повідомити грандіозну новину: віддтепер mom.life буде українською! Ми зробили…

Всім привіт! Ми довго працювали і раді повідомити грандіозну новину: віддтепер mom.life буде українською! Ми зробили переклад додатку та створили офіційний аккаунт mom.life_ua, де ми будемо розміщувати інформацию про новини, оновлення, цікаві статті, обговорення та багато іншого. У вас будуть власні канали, стрічка новин, конкурси та додатки. Ви завжди зможете звернутися до нас зі своїми питаннями чи пропозиціями. Можливо, ви хочете провести зустрічі чи виготовити сувеніри, але не знаєте як повідомити, щоб про це дізналися більше користувачів? Пишіть – ми допоможемо. Ми будемо раді почути ваші думки, пропозиції, побажання. Не соромтеся – пишіть в коментарях.

Дорогі матусі! Новий рік наближається і нічого не зможе його зупинити.

Дорогі матусі! Новий рік наближається і нічого не зможе його зупинити. Ми хочемо офіційно організувати велику акцію Секретний Санта на весь Мамлайф з десятками тисяч учасників. Для тих, хто не знає, акція Секретний Санта заключається в наступному. Всі учасники публікують приватно, в певну форму свою поштову адресу. Далі, в призначений день адреси перемішуються та роздаються у випадковому порядку. Кожен учасник отримує чийсь нікнейм та його адресу. Задача кожного учасника (кожного Секретного Санти) — не видаючи себе, вивчити профіль того, кому він буде дарувати, і подготувати цікавий новорічний подарунок для цього користувача та його дитини, написати теплі вітання. І в зазначений період відправити цей подарунок поштою. Після чого, в ідеалі, всі учасники повинні отримати подарунки-сюрпризи від своїх секретних Сант в перед- чи післяноворічний тиждень (в залежності від графіку работи пошти). Ми протягом тижня напишемо правила участі, в яких встановимо період подачі заявок та відправки подарунків. З очевидних правил — учасники повинні мати аккаунт, в якому є записи опубліковані пініше 13 листопада (щоб відсікти реєстрацію нових аккаунтів лише для акції та збору подарунків). Напевно, всім учасникам з закритими профілями, треба буде зробити публічними декілька дописів про себе, щоб про них можно було щось дізнатись тим, хто готує подарунок. З тих правил, які треба обговорити: 1. Користувачі перемішуються лише в рамках своїх країн, щоб не оплачувати міжнародні відправлення. Вірно? 2. Чи треба при міксуванні враховувати дружбу та підписки, щоб по можливості отримати подарунок від того, хто підписаний на тебя, чи, навпаки, не треба — тоді подарунок може прийти від зовсім незнайомої людини, з іншого куточку країни, і це буде ще цікавіше — ще більше всі перезнайомляться. 3. Чи треба при подачі заявки вказувати діапазон приблизної вартості подарунка, який учасник може собі дозволити — щоб намагатися зробити так, щоб отримати подарунок приблизно рівноцінний тому, який відправила сама? Чи не варто так сильно з цим заморочуватись— важлива увага, сюрприз та теплі слова? 4. Якщо є побажання від досвідчених Сант — пишіть та обговорюйте в коментарях. Ми зробимо спеціального бота в особистих повідомленнях, який надішле учасникам адресу на яку треба зробити відправку, якому потім треба буде підтвердити відправку посилки та який сповістить, що й ваш Санта вже надіслав подарунок.

Дитина...підліток...чи вже мама

Дитина...підліток...чи вже мама Мені було 16, коли я побачила на тесті для вагітності дві смужки. Було дуже страшно. Я не знала, що робити, куди бігти. Більше за все боялася реакції батьків. Думки про аборт були постійно, в лікарні без дозволу батьків мені відмовили, а на приватну коштів не було. Перечитувала купу статів по цій темі, і ставало все гірше. Ревіла. Але рішення було прийнято, я буду мамою. Ось тільки, як бути далі я не знала. Підтримку отримала від батька дитини, це нас дуже зблизило. Більше я нікому не могла сказати про свою вагітність. Почала шукати в соціальній мережі, тоді в контакті, таких же дівчат, які народили в юному віці. І переписуватися з ними. Мене цікавило все, а особливо, як про це повідомити батькам і вчителям в коледжі. Вони давали цінні поради і ділилися своїм досвідом. Але признаватися не хватало в мене духу, мовчала. Живіт почав рости, а я вдягати об‘ємні кофти, аби тільки ніхто нічого не запідозрив. Ще і токсикоз почався. Всі дівчата на перерві брали каву, а я воду. Почали задавати питання, я вправно на них відповідала, що просто не хочу. Я наївно вірила, що зможу приховувати свій стан вічно. Але одного дня повернулась додому, і мама стала зі мною розмовляти. Я зрозуміла, що вона все знає. І саме головне, вона мені тоді сказала, щоб я не нервувала, ми виростимо цю дитину і все буде добре. Це вже був 16й тиждень вагітності. Зараз моєму старшому сину 10 років, і я дійсно змогла стати для нього гарною мамою. Это моё домашнее задание по сторителлингу. Сейчас прохожу курс. История моя реальная. Напишите пожалуйста, как вам, было интересно читать?

У кого є родичі в Росії? Мої (трохи далекі, але є) це п…ц 🤬 Читаю російських мам - це п…ц🤬 А найгірше те, що читаю для…

У кого є родичі в Росії? Мої (трохи далекі, але є) це п…ц 🤬 Читаю російських мам - це п…ц🤬 А найгірше те, що читаю для того, щоб нарешті почути, що у них так п…ц гуманітарна катастрофа і економічна криза, а вони, с…., планують відпустки і вірять, що це маленький спад перед величезним підйомом 🤬🤬🤬 Невже у них реально і досі нормальне життя, а нам лапшу вішають? Хто знає з перших уст як там?

S.O.S. !!! Ми в Єгипті, малий чимось отруївся. Весь день рвота, кілька разів понос. Давала смекту, хумана електроліт,…

S.O.S. !!! Ми в Єгипті, малий чимось отруївся. Весь день рвота, кілька разів понос. Давала смекту, хумана електроліт, воду. Ще давала атоксіл гель, але від нього зразу рвотний рефлекс. Останній раз вирвав всю смекту зразу після прийому і заснув. Що робити? Нехай спить чи будити відпоювати? Температури нема, але боюсь щоб не було повного зневоднення. Чи до лікаря по страховці? Я не довіряю якось єгипетським лікарям. Дівчата, що робити? допоможіть! До цього ніколи не було харчових отруєнь, тому я в паніці!