Горшкові справи:
Ми вже три тижні як вдягаємо памперс лише на ніч.
В перший тиждень малеча попадала на горщечок лише після сну. На другому тижні - почала показувати, торкаючись себе за трусики, що хоче пі-пі.
Третій - сама почала казати «пісять» і «какать».
Але, коли загравалася - трошки забувала. А тим більше на майданчику😅
Вже другий день в нас прекрасні успіхи з маленькими справами. Ми дві години проїхали в дорозі і трусики буди сухі! Терпить.
А ще Дашуня підбігає, каже «мама, пісять» і ми йдемо і терпимо до горщика(ми поки у бабусі з дідусем, то до горщика зручніше добратися), або я тримаю її над травичкою.🥳
Я думала, що буде складніше🤷🏻‍♀️😅

Сьогодні вона декілька раз присідала на горщик і казала: «какать», але цей процес все ж виконався подорозі до чарівного крісла. Бачили б ви як моя красуня розстроїлась, що не встигла. Аж заплакала.😢 було обіцяно їй, що наступного разу, якщо вона раніше скаже, то все обов’язково встигне.

Інструкція до дії, яку я собі намалювала в голові:

1. Набираємо в кожну клітиночку своєї свідомості ТЕРПІННЯ і віримо в дитину!

2. Готовність бути в ролі папуги номер уно! Спокійно повторювати при «аварії», що потрібно це робити на горщик. І запитувати декілька разів на годину чи не хоче малеча на чарівний трон. А ще потрібні очі сокола, щоб помічати дивні рухи, що асоціюються з потребою в допомозі.

3. Набрати кучу трусиків і непромокаємих пильонок(в коляску, автокрісло, кроватку)

4. Бути готовим до конфузів на всьому, що є вдома.

5. Розуміти «Все проходить і це теж мине»