Моя статья на тему тревоги о здоровье во время пандемии

❗️🙏копирование только со ссылкой на автора

****
«Розлад тривоги за здоров’я або іпохондрія – це ірраціональний, нав’язливий страх та стійка стурбованість особи з приводу того, що вона має або може мати серйозне захворювання.
Важливо зауважити, що не вся тривога = іпохондрія.
В умовах пандемії коронавірусу цілком нормальним є певний рівень занепокоєності, що змушує нас бути більш обачними й обережними, турбуючись про свою безпеку. Але втім є різниця між турботою і патологічною стурбованістю.
Як «на практиці» виглядає іпохондрія? Розкладемо по поличках.
1. Перший компонент – когнітивний. Тобто думки, надані значення, інтерпретації і переживання.
Типовий хіт-парад думок особи з розладом тривоги за здоров’я в часи covid-19 може «звучати» приблизно так:
• «я захворію і матиму страшні ускладнення, мені не вистачить апарату ІВЛ, лікарі не зможуть мене врятувати, я помру» (румінації, катастрофізація);
• «якісь дивні відчуття в моїх легенях/здається, у мене лихоманка/я кашлянув(кашлянула) вже тричі за ранок/я невиразно відчуваю запах і смак їжі – це перші симптоми кононавірусу!!!» (помилкова інтерпретація невинних тілесних симптомів»;
• «треба дуже пильнувати себе і бути напоготові, щоб не прогавити перші проявити хвороби» (надмірний фокус уваги на тілі»

2. Другий компонент, що стрімко провокується попереднім: емоційний. Очевидно, які емоції відчуватиме особа, яка надумала всякого різного вищезазначеного? Так, тривогу, страх чи навіть паніку.

3. Третій компонент – поведінковий. Дуже часто людина з надмірною тривогою мати коронавірус вдається до такого:

• перевірки тіла (неоднократні вимірювання температури, затамовування подиху на 10 секунд, заглядання в горло і т.д.);
• «гугління симптомів», пошук медичної інформації в інтернеті ;
• медичні обстеження, тести на коронавірус, комп’ютерна томографія, рентген легенів «на всяк випадок»;
• екстемальні заходи безпеки (повна ізоляція вдома й утримання навіть від безпечних форм прогулянок, надмірна дезинфекція і стерилізація предметів побуту, одягу, продуктів тощо, запасання продуктами й ліками в перебільшених масштабах тощо);
• пошук завірень і заспокоєнь на тему «все буде добре» (від лікарів, рідних, друзів, «інтернету» тощо).

4. Четвертий компонент – тілесний. Від постійного фокусування на тілі, «профілактичних» вправ на «тренування» легенів та через постійну надмірну тривогу особа може справді відчувати дискомфортні, але цілком безпечні симптоми: пришвидчене серцебиття, «кріпатуру» в легенях, утруднене дихання, головокружіння тощо.

Ці чотири складові разом утворюють різноманітні підтримуючі цикли тривоги. Як ми бачимо, від тривожного думання виникають тривожні емоціїї та тягнуть за собою «тривожну поведінку».
В умовах пандемії важко не вскочити в зачароване коло тривоги. Ми не маємо бути безстрашними. Але ми мусимо навчитися бути трошечки «канатоходцями», які добре балансують у цій нестабільній і часом лякаючій реальності, не даючи собі зірватися у прірву неконтрольованого страху.

Якщо ви зауважили, що надто багато із перелічених компонентів притаманні вам, радимо звернутися до фахівця із сфери психічного здоров’я»