Кажуть, що жінка берегиня сімейного вогнища. Цей вислів пробуджує в мені лише одну уяву, що жінка сидить біля печі або каміну і кидає в нього дрова. Якось так. В моєму розумінні, жінка і є тим самим вогнем, що горить, але вона може, як зігріти, так і спалити все навколо. Все залежить від того, що в її вогонь кидати.

Жінки взагалі дуже дивні створіння. І я досі не можу зрозуміти навіщо Бог так ускладнив життя чоловікові і собі в тому числі, створивши жінку. То мабуть, щоб сумно не було? Ну, от що робив би чоловік, якби не було жінки? Збирав би досі горіхи, спав би десь під деревом, мився в річці, ходив би під кущ, тобто жив би досі в своєму кам’яному віці, чи ще гірше. А от створив Бог жінку, і понеслося… Треба тарілку під їжу, до тарілки виделку, під виделку стіл, до столу стільці, під стільці підлогу, до підлоги стіни, до стін шпалери, до шпалер вікна , до вікон штори, до штор люстру, до люстри телевізор, до телевізора інтернет, до інтернету дроти, до дротів світло, до світла електростанцію, до електростанції добувати вугілля чи ще гірше розщеплювати атоми, ну ви зрозуміли суть. Але мало жінці цього всього, так їй ще потрібна увага, стосунки, побачення, а щоб піти на побачення, потрібно десять суконь та двадцять пар взуття, які куплені бо «вони гарні», хоч і не дуже зручні, до того всього потрібно ті сукні десь вигуляти, тобто ресторан чи опера… А ви кажете двигун прогресу…

Жінка - величезна енергія, що здатна мотивувати чоловіка на будь-що: як на подвиги, так і на поразки. Жінка – це і є любов: всеохоплююча та часом саморуйнівна. Ми хочемо, що б нас любили, хоча ні, ми вимагаємо, щоб нас любили, і в погоні за цією любовю часто робимо купу помилок, через що самі страждаємо, але в наших стражданнях завжди хтось повинен бути крайнім, і часом цим титулом ми нагороджуємо своїх чоловіків, дітей, батьків, тобто тих, хто найрідніший. Нам дуже важко приймати свої слабкості за нормальність, бо якась, знову ж таки жінка, придумала, що вона повинна бути сильною, але забула про самодостатність, про баланс сили, турботи, слабкості, ніжності. Якась жінка придумала, що можна забути про себе, коли ти стаєш мамою і дружиною, тому що «я повинна»… Єдине, що ми повинні, це дарувати любов, але для цього нам потрібно брати енергію для цієї любові. Любов в жінці народжується в середині, але енергію для її народження вона поглинає із зовні: за посиденьками з подружками, у звуках природи, в усмішці дитини, в покупці гарних туфель, у швидкій їзді, в догляді за квітами, у великому шматку смачнющого торту, тому особливо важливо мати своє власне жіноче життя, не обтяжене домашніми обов’язками, дітьми, роботою. Відпочивати можна і треба, інакше все буде зруйноване, коли ваш внутрішній вогонь вибухне від втоми. Слідуйте за інтуїцією, вчіться бути жінкою, якщо розумієте, що ви нещасні. Ви рушійна сила свого життя і особистого щастя.

Мда, щось мене занесло на філософію… Це все карантин!