Мама сына (3 года)

Як же хвалити дитину, щоб підтримати, дати відчуття цінності, не роблячи її залежною від похвали. (Ця ж тема стосується…

Як же хвалити дитину, щоб підтримати, дати відчуття цінності, не роблячи її залежною від похвали. (Ця ж тема стосується і подяки, і критики).

Автор: Світлана Ройз

Я люблю слово - «молодець». І думаю про те, як же зробити, щоб «я молодець!» звучало силою всередині нас, а не питанням в очах дітей і дорослих. Щоб наша похвала не стала вирішальною для самооцінки.

- Важливо пам'ятати, що і нагороди, і покарання з часом знижують мотивацію

- Самооцінка не зможе "підвищитися зовні". Всі наклейки, подарунки, оцінки, похвала, лайки - дають тимчасовий ефект. І формують залежність. А у дитини / дорослого так і не з'являється стійкої впевненості в своїх силах, талантах, компетентності. І кожен раз доводиться знову вчитися «привласнювати» собі результат.

- Ідеально, звичайно, якщо дія і отриманий результат (задоволення від нього (малюнок, навик, дія, шкільна оцінка в кінці кінців) самі по собі стають радістю і "нагородою".

- Малюки- дошкільнята все ж орієнтовані на отримання винагороди дій. Наклейками, наприклад, підкріплюються їх зусилля. Але нам обов'язково важливо фокусувати увагу і на «внутрішньому результаті».

- Я часто помічала - коли хвалиш людину, кажеш, який же молодець, який розумник і ін - вона ніби навмисне намагається спростувати слова, ніби сумнівається в щирості.

Основний принцип - не просто говоримо слово «молодець», «розумник», а фокусуємо увагу на те, що саме «хвалимо», саме це дає відчуття значущості, відчутності зробленого.

Якщо ми відзначаємо цінність, а потім говоримо частку АЛЕ - це знецінює все раніше сказане.

Похвала: молодець! Я тобою пишаюся! Хороший хлопчик / дівчинка.

Підтримка: ми акцентуємо увагу на тому, що саме «ми підтримуємо», нам важливо назвати, що саме ми бачимо найціннішим.

Дитина: я красиво намалювала?

Похвала: який талановитий (красивий) малюнок!

Підтримка: такі яскраві фарби! На малюнку і сонце, і веселка, і віконця в будинку видно, а це - схоже - собака на вулиці! Тобі подобається малювати? - це дуже відчувається

* Коли дитина відчуває «підтримку» - вона починає сама розповідати про те, що ще намалювала, що виходило, а що було складним, що збирається робити. Коли ми хвалимо - залишається відчуття якоїсь незадоволеності або Дитина може несподівано чинити опір похвалі.

Дитина: я сьогодні отримала 12 баллів з математики

Похвала: ти у нас геній!

Підтримка: ти так багато займалася (тобі цікава математика, ти вирішила всі приклади, а що було найскладнішим?)

Похвала: хороший хлопчик, сам одягаєш штанці!

Підтримка: ти сам зовсім без допомоги розібрався і надів! Я навіть не помітила, як швидко ти це зробив.

Похвала: ти природжений письменник! Краще за всіх пишеш твори!

Підтримка: коли я читала твій твір, я начебто бачила і чула все, що ти описуєш, і шум струмка, і шелест вітру в деревах, і бачила людей - так точно і красиво були підібрані слова. Так пишуть письменники.

Приклади, як можна замінити речееня з часткою АЛЕ в спілкуванні з дітьми:

Ти так чудово впорався із завданням! Молодець, але зробив не акуратно. (Варіант підтримки: всі цифри / букви на сторінці немов стрункі дерева в лісі. А ось ці - ніби нахилив вітер. А тут - калюжа після дощу?

Ти зібрав іграшки, але міг би і швидше. (Варіант підтримки - о! Іграшки були зібрані зі швидкістю супергероя спортсмена! Ще кілька хвилин і був би новий світовий рекорд).

І я помітила, що коли, дякуючи людині, говориш не просто «спасибі», а позначаєш, за що саме вдячний - сама вдячність стає більш щирою і значущою.

Чому Європа не така вже й розвинена? Медицина, житло, комуналка...

Я одна не розумію чому ми так прагли і прагнемо до Європи. Я дуже вдячна всим європейцям за допомогу. Але відверто Україна на багато кроків попереду. В багатьох аспектах. Вартість житла в Європі для звичайних людей не досяжна, багато людей просто все життя орендують. Звісно простіше і набагато дешевше придбати машину. А на комунальні послуги теж космічні ціни. Медицина взагалі, ніби ми на різних планетах. Ніяких обстежень перед вакцинацією лікар не робить, я записалася в клініку до лікаря, а потім до медсестри. Лікар дитині не зробив ніякого огляду, все що ми дізналися це вагу дитини. Якщо дитина на розсуд мами добре себе почуває, вперед. Ніяких, а послухати, а подивитися, а про аналіз крові взагалі мова не йдеться. Навіть коли у дитини було акне, нам лікар без різних аналізів в 3 тижні призначає антибіотик. Коли я сказала, що ще не давала дитині води, всі були в шоці. Зібрали пів лікарні консиліуму, що дитина без води. Всим колективом мене переконували, що це не правильно. Для кого ті рекомендації ВООЗ тільки для українців?? Банківська система. Я два місяці робила і чекала на відкриття рахунку, в результаті sorry, в нашій системі зникли всі ваші дані( і знову чекаю. На вулицях люди смітять не соромлячись і, ще ти не маєш права робити людям зауваження, не тому, що ти не європеєць, а взагалі ні в кого не має такого права. В Україні до цього ставляться відповідальніше, звісно і в нас є такі люди. Але… Люди привітні, дуже нам допомагають, але і не задоволених я теж зустрічала, наприклад місцевий хлопець накинувся на дівчину(нашу) з двома маленькими дітьми прямо на дитячому майданчику. Поліція сказала, що нічим допомогти не може. Це було жахливо….і плював в обличчя і взуттям кидався. У нас це один майданчик, до якого йти більше ніж пів години. Але і туди ми вже місяць не ходимо. Та ситуація досі перед очима. Я до того, що такого ставлення до нас дуже багато, часто чую: «Чому ви не робили нічого 8 років?», «Світ здурів, коли відкриють очі?», «Що це за цирк?», «Для чого ці привілегії українцям?» Звісно, що та підтримка яку ми отримуємо, перекриває ті негативні вислови людей. І ти відчуваєш ніби весь світ з тобою, а потім отримуєш: «З України? Ну зрозуміло, понаїхали, халявщики.» А я що можу казати?? Батько чоловіка був і в АТО і зараз в ЗСУ. Але у мене і до того АТО багато питань, коли вторгаються зі зброєю і технікою, ми організовуємо лиши антитерористичну організацію. То дійсно питання, чому? За, що гинули тоді люди, і зараз. А КРИМ взагалі, хочете беріть, ми поговоримо, що він наш, але робити нічого не будемо. З Росією все і так зрозуміло, ненавиджу всим серцем. Тварюки. Гидко і бридко від тих людей. Які вбивають і ґвалтують. Мені іноді здається, що це страшний сон, від якого я не можу прокинутися. Просто питання, чому ми не можемо бути незалежною країною, як Швейцарія наприклад. Ми хочемо до Європи, а нас не беруть. То можливо і не треба? Чому нам все кудись потрібно? Україна переможе. Я вірю в те, що справедливість має бути. Але для мене та ціна страшна. Ця ціна це - життя, життя людей. А життя у людини одне! А ще українці найпрацьовитіший і найвідповідальніший народ. І дуже розумний.

Хворі діти на майданчику: як захистити свою дитину?

Як боротися з матусями які приводять на майданчик хворих дітей? В садок не водять, бо дитина хворіє, а на майданчик до маленьких можна🤦 ♀ При чому соплі течуть, кашель сильний і відразу видно що дитина хвора🧐 Я вже бачу ті фрази що соплі то не хвороба, потім фрази «це ви ще в садок не пішли» Але якщо жінка знає що дитина хвора, пускає на майданчик своє дитя, то чому через неї має хворіти моя дитина?😒

Після того, як я написала що я даю дитині нагітси жарені на олії😂😂мене засипало смс (це ж мала дитина навіщо гробити…

Після того, як я написала що я даю дитині нагітси жарені на олії😂😂мене засипало смс (це ж мала дитина навіщо гробити шлунок, жарене дитині) і так далі... Так от кожна мама сама вирішує що дати дитині, я не жарила їх на літрі олії😂і не даю їсти дитині кожен день жарене.,меню дитини як і дорослої людини повинно бути різноманітним!!! ДАВАЙТЕ ЖДУ КОМЕНТІВ ЯКА Я #ГОРЕМАТЬ.... А ще у мене дитина їсть цукерки😂😂😂

Вибачте, але я ніколи не зрозумію мам, які нервують через карантин, тільки тому, що закрили садочки і школи. Часто читаю…

Вибачте, але я ніколи не зрозумію мам, які нервують через карантин, тільки тому, що закрили садочки і школи. Часто читаю фрази: "Я зійду з розуму", "І що? Мені тепер розважати дитину?" і т.д. Я вважаю, це верх дибілізму. Це ж ВАША і тільки ваша дитина, плоть і кров. Вам апріорі повинно бути цікаво дивитись, як вона росте, розвивається і тим більше, як проводить вільний час і чим цікавиться. Я все розумію, іноді, хочеться спокійно попити чай чи прийняти гарячу ванну, але для цього достатньо попросити чоловіка/маму/свекруху/сестру/подругу посидіти пару годин з дитинкою, щоб "перевести подих". Цього достатньо, якщо дитина бажана і ви її любите, адже нормальна мама сама не зможе лишити дитину надовго,бо сумує вже, коли виходить за двері. І, так, пам'ятайте, ви жінка і мама, якій не можна пробачити холодність та дратівливість відносно своєї дитини, адже це у чоловіків психіка не витримує, та і погодьтеся, більшість чоловіків не так прив'язані до діток, як мама. Любіть більше дітей, а не себе. . P.S. це не стосується жінок, які одинокі і вимушені багато працювати. #незадоволенікарантином

Запис про подруг, можливо почую чужу думку і зроблю висновки. Ситуація, яка ніяк не відпускає. Постараюся коротко, але…

Запис про подруг, можливо почую чужу думку і зроблю висновки. Ситуація, яка ніяк не відпускає. Постараюся коротко, але не обіцяю. Є у мене подруга, ми знайомі 10 років, раніше були дуже близькими. Коли я вийшла заміж, завагітніла і була на 7 місяці ми припинили спілкування. З народженням дитини вона не привітала. Ми не спілкувалися рік, але я вирішила зробити перший крок і дізнатися як у неї справи. Після того мені здавалося, що все нормально. Ми з Софією двічі приїжджали до моїх батьків в інше місто і у нас була можливість побачитися. Софію я брала з собою так як батьки на роботі. Про дитину я майже не говорила, тільки, коли подруга щось запитувала .Вона казала, що дітей поки не хоче, а тепер каже, що не хоче взагалі. Я поважаю її вибір і не намагаюся переконати. Але є одна проблеми, це те як вона ставиться до моєї дитини. Я не вимагаю щоб вона її любила, розважала чи щось таке. Але...хоча б не ігнорувати її присутність. Останній раз ми бачилися весною. Гуляли втрьох. Частину шляху Софія їхала в колясці, частину - йшла ніжками. Ми вже збиралися йти додому, я запила Соню чи поїде вона в колясці, але її увагу щось відволікло і вона не одразу відповіла. На що подруга сказала "Що ти хочеш почути вона ж дитина?" Мене це заділо і я сказала, що по можливості прислухаюся до бажань своєї дитини. Далі вона розказувала, що діти вилазять на голову і т.д. Інша ситуація була, коли ми були в Карпатах. Замість того щоб розпитати як нам відпочивається, питання було таким "а ви не думали її залишити в батьків?". Я сказала, що ні. Далі вона намагалася мене переконати, чи що 2 роки це вже не така мала дитина і ще писала безліч всяких "аргументів". На що я як попугай казала, що кожна мама сама вирішує і материнство на практиці не таке як в теорії. Дрібних таких ситуацій було безліч. Мене вони засмучують, хоча здавалося б не повинні. Я занадто гостро реагую? Поставити на цю тему табу? Взагалі не спілкуватися?