Як же Вам, Жінко, на нарах спиться?

…Як же Вам, Жінко,

на нарах спиться…

Ви ж не розбійниця, ані не вбивця.

Як же Вам, Жінко,

на нарах спиться….

Вам би купатись кожного ранку

У водах, що пахнуть зіллям рум”янку…

За Перекопи,

і на світанку будять конвої

Ведуть, як бранку, до водопою.

А за стіною – вогні неони,

У магазинах ніжні нейлони,

Різні жіночі срібні брязкальця,

Персні на Ваші тендітні пальці…

Брязчить понуро замок тюремний

Уже не кафський і не гаремний.

Як же Вам, Жінко, кажуть у очі:

“Руки за спину! – руки жіночі…

Відійшли війни за перекопи,

Позаростали квіттям окопи…

А чи Вам, Жінко, щастя насниться?

В наш вік космічний,

такий трагічний,

що аж комічний…..

Як же Вам, Жінко, на нарах спиться….

© Атена Пашко

Народилася авторка рядків у 1931 році на Львівщині. У 7-му класі писала повстанські вірші і носила, як зв’язкова, секретні матеріали підпільників з рідного села Пруси (тепер Бистриця на Дрогобиччині) до сусіднього Бикова. Виховувалася у патріотичній родині, де батько і мати були вчителями. Назвали подружжя своє чадо на честь грецької богині Афіни, богині мудрості - Атена.

Коли радянські спецслужби забрали подругу Атени - Ніну Караванську, поетеса написала: «Як вам, жінко, на нарах спиться...», мовляв, як сміють заломлювати руки жінці, кидати її до в’язниці, коли вона нічого протизаконного не робить, коли вона любить і відстоює своє?..

У 60-х роках у Львові Атена мала широке коло спілкування з українською інтелігенцією з-поміж шістдесятників. За оборону репресованих діячів української культури поетка неодноразово зазнавала утисків і мала заборону на друк власних творів, переживала обшуки, звільнення з роботи й ув’язнення.

Атена Пашко брала активну участь у виданні підпільного журналу "Український вісник". З 1980-х років її поезія неодноразово друкувалися за кордоном.

Коли був ув’язнений її коханий В’ячеслав Чорновол, вона не мала права на побачення з ним. Неодружені - Атена чекала його. Вже потім, як було третє ув’язнення, то там, у засланні пара розписалися. І є такі фотографії, де Атена у вишиванці разом із чоловіком святкують у Якутії своє весілля.

Коли звільнили В'ячеслава у 1985 р., жінка підтримувала чоловіка та увесь патріотичний рух. Керувала Союзом українок, який відновила в Україні. Працьовита жінка пережила вбивство чоловіка і до своєї смерті у 2012 р. займалася громадською діяльністю.

Опублікувала Maryna Mirzaeva