Я знову погано сплю.

Вчора наснився кошмар:

Я у лікарні. Палата для тих хто з дня на день помре. Пацієнти чекають, коли прийде медсестра і роздасть таблетки, які провокують певну реакцію за якою можна визначити чи житиме далі людина з своєю патологією, але "побічка" - раптова смерть. (я крізь сон чую як я боюсь, у мене скажена тахікардія).

Подумки прощаюсь з життям. Таблетка схожа на маленьке яєчко. Через пару годин після прийому всі в палаті вижили і були щасливі. У мене почалась мазанина з кров'ю. Я встала і знайшла на підлозі немовля. Не повірила, що воно моє, але підняла і поспішила до лікаря. Дивувалась, що я так безблолісно народила. Лікар запросила мене за стіл і свідка погукала, дала читати документ, де було вже вказано, що дитині 6, чи то тижнів, чи місяців і щоб я підписала, але це було свідоцтво про смерть. Я питаю як так, а лікар каже йому жити від сили 4 години. Я відклала папір, подивилась на сина від переставав плакати і став "дубеніти" у позі ембріона. Я сказала, що проведу ці години з ним... (і прокинулась. Дивно, що лікарі не відвезли його в реанімацію, а відразу вважали мертвим). Я дивилась на свого синочка і не розуміла, як так адже я його народила живого.

Ну й насниться ж... аж плакати захотілось, коли прокинулась і відразу до живота руки потягнулись, що це просто був страшний сон.Малюк зі мною і все добре.

Мені часто як сниться, то на серіал схоже. Але тут вже жанр, який мені не довподоби - страшилки. Знаю, що цей сон зібраний з шматочків переживань (синдром "раптової смерті" є у серцевої патології, яку мені діагностували ; кровотеча була на 9 тижні через міжоболонкову гематому на матці; гінеколог у жіночій консультації залякує мене, що я "дуже тяжка пацієнтка" і щоб пологовий обов'язково був з реанімацією для мене і дитини), а також картинки, яку я побачила вдень (яєчко, як атрибут, на художній фотографії).