Comments

— Волнительно ) но интересно как ребенок будет коммуницировать с другими детками, с воспитателями...интересно,в общем )

— Наш малыш тоже в сентябре идёт в сад и ощущения у меня как и у Вас. Не представляю как его оставлю там и уйду

— Мене це теж чекає, ось-ось🙀

— Вот поэтому и не только , не хочу раньше 4 лет

— волнительно ,но понимала что ему там интереснее

— Я переживала только чтоб зорощие воспитатели и к нему хорошо относились. А так, уже 0отелось хоть пару часов в день свободного передвижения)

— Во-во.... тоже боюсь хоть бы не обижали

— Ты в какой планируешь?

— Мы остановились в очередь у нас в кадетском государственный

— У меня те же мысли ,пойду наверное вместе с дочкой в сад ,воспитателем 🤣

— 😂😂😂😂😂

— Старший пошёл в сад в 2,8, первые рапу дней оставляла на часик, потом дольше, долгое время оставался до сна, тк категорически отказывался кушать в саду( Потом хорошенько со всеми раззнакомился и стал кушать как все детки, тогда уже оставила на весь день! Поныл буквально первых два дня) Но это наверное от ребёночка зависит, младшему 7 месяцев,так он вот прям мой и все, даже выйти из комнаты не могу😔

— У нас тоже мамин😞

— У нас группа на втором этаже, окна не катят😂 Переживала конечно, но не показывала своего волнения дочке, говорила ей как хорошо в саду, много деток, будешь играться с ними, будет весело. Так и было На третий день оставила на целый день Слез и истерик не было Большинство по пару недель водят на привыкание, а то и месяц, переживают сильно, прощаются полчаса с ребенком в раздевалке, крики, слезы. Родитель переживает - ребенок переживает. За полгода пару раз ныла что не хочет в сад, теперь понимаю что она или не проснулась или начинала заболевать и плохо себя чувствовала. Пару дней назад с мужем дочку в сад привели, вышли на улицу сами, он в шоке) мамы сидят, что-то уговаривают, над ребенком трясутся, некоторые не ноют, не плачут, а родители сидят "мне на работу надо, скоро буду, но ты не переживай" Смотришь на ребенка, а он не переживает, это родитель переживает 😅

— Мама віддає першу дитину в садочок. Баба плаче, просить маму залишити дитя вдома. Клянеться-божиться, що буде глядіти і виховувати, аж до інституту. Мама, зваживши всі за і проти, приймає рішення, що в садочок вони все-таки йдуть. Мить, м’яко кажучи, хвилююча, правда? Стільки важливих вимог і питать, які треба поставити: які вихователі -вік, стаж, відгуки від інших мам, знак гороскопу, родословна, за кого голосували на виборах? Практикують методику Монтесорі? Чи є стендфордський диплом у дитячого психолога? Нема?! Ну таке собі завідєніє. Яка кількість дітей в групі? Кількість постійно сопливих дітей? Кількість привитих і купивших довідку дітей? Англійська? Німецька? Китайська? Мова жестів глухо-німого ефіопського племені Мухасі - чим побільше лінгвістичних знань для моєї найобдарованішої малявочки. Танці, співи, малювання, макраме, карате, висипання картин бурштином, Азбука Морзе...- все найсучасніше і найнеобхідніше для мого вундеркінда. І ще обов’язковою вимогою для нас є наявність в садочку власного контактного зоопарку з Мадагаскарськими блакинтими фазанами. Є? І басейну з дельфінами. І соляної кімнати. Скажіть, чим ви годуєте дітей? Шеф-повар проходив стажування у Франції? А ці яблука точно органічні? А молоко? Дайте номер телефону ферми, яка вам його постачає. Я хочу познайомитись з коровою особисто. Моя дитинка просто так не засне, треба, щоб ви їй чухали спинку, співали колискову, а ногою легенько вистукували ірландський степ, бо вона так любить. Нарешті, отримавши задовільняючі тривожну материнську душу відповіді, мамасіта приводить своє чадо в групу. Роздягає дитину -плаче, роззула -плаче. Відправила - руки трусяться. Серце калахкає - хочеться забрати назад. Стала раком, ховаючись, підглядаєш у вікно знадвору, щоб побачити і оцінити ситуацію. Угледівши своє дитя, почала хукати на скло і малювати пальцем сердечки, щоб зірочка знала, як ти її любиш. Прибиральниця матюком і шваброю відганяє від підвіконня. Прийшла додому, ридаєш, позираючи на годинник. Рвешся забрати раніше. Баба, опустошивши всі запаси Валідолу, завиває, здіймаючи руки до образів. Нарешті час забирати нашу бубочку. По дорозі в садочок, зайшла в магазин і накупляла їй кіндерів, шоколадок, іграшок і нові колготки - щоб вона, і всі в групі знали, як сильно мама скучила... Мама відправляє четверту дитину в садочок. Баба плаче, від щастя. Сказала, що думала, що не доживе до цього прекрасного дня. Божиться, що «робіть шо хочте, більш глядіть не буду. Вони мене кончать. В мене тиск 200 на 100...» Вимоги, питання - все це здається мамі не таким і важливим. Вихователька є - і на тому спасібо. Що? Вона недавно свого чоловіка сковорідкою відгамселила і була за це затримана на 3 доби? Ну шлюб - штука комплексна, може він заробив? Вона інколи матюкається? Вихователям прастітєльно, в них робота нервова. Прибиральниця садочку в 90-х вібмотала строк за рекет і озброєне пограбування? Життя прожить - не поле перейти, в 90-х всі виживали, як могли. Хто ми, щоб судить? В групі всередині +15 - хай дітки закаляються, ми не боїмся. +30? Жар кості не ломить. В групі коклюш? Ми ризикнем. Ремонт не робився 10 років? Грибок на стінах? Я прийду, побілю! Хочу попередити, що моя дитина їсть геть усе, тому ховайте від неї вазони. Проблем не буде, хіба лише в тих, які спробують її під час трапези потривожить. Ви у вихідні працюєте? Нє? Шкода... Привела... Садочок працює з 7 ранку. Матера зі спиногризом, у всєготовності, стоїть біля дверей о 6:50, радісно пританцювуючи і щось наспівуючи. Закинувши дитя в групу, не озираючись ні на мить, без зайвих слів, мама швидко пре на вихід. Так швидко, що аж підняла за собою пилюку і збила з ніг задуту від сліз недавно спечену мамочку, яка стояла на дворі, вчепившись мертвою хваткою у підвіконня. Прибиральниця вже її відганяла від вікна, махаючи мокрою тряпкою. Мама, прибігши додому, міцно обняла бабу і відкрила шампанське. З бабою на двох вдули пляшку, щоб відсвяткувати цей день. Перша - за всіх мам, друга - за українські садочки, третя, традиційно, за любов... День промчався дуже швидко, бо «счастливые часов не наблюдают». Не поспішаючи, поважною ходою, одна з останніх, іде матера забирати дитину з садочку. По дорозі зайшла в магазин. Купила там банку горошку, туалетного паперу і СОБІ шоколадку. На порозі, при вході в садочок, без найменшого почуття провини, мама зжерла ту шоколадку, а фантік викинула. «Комар носа не підточить» - подумала мама, витираючи рота і, розпливаючись у щасливій посмішці, зацьомала своє 4-те золото, яке не бачила цілий день. Автор: Kateryna Burrell

— Я места себе найти не могла,несколько дней, парилась. И ещё все вокруг " она такая маленькая...". Но смотрела на нее и понимала,что она общительная у меня. И когда первый раз о вела, я не могла её забрать. Ей там нравилось и за счёт этого , я была спокойна. Другие дни, конечно были слезы. Но я тогда уже сама привыкла.

— Ну да, девочки более общительные))