Мама сына (3 года)

Дорослі зі слухняних дітей.

Слухняна дитина - мрія будь-яких батьків. Робить все, що скажуть, їй не треба повторювати по 10 разів. Вона не чинить опір, не заперечує, не сперечається. Голосно не розмовляє, не кричить, з усім погоджується.

Дорослі, які виросли зі слухняних дітей, завжди живуть з оглядаючись. Орієнтуватися на чужу думку для них норма. Своєї думки часто і зовсім немає, вони завжди приєднуються до більшості, навіть якщо мають свій погляд на ситуацію. Бо так безпечніше. Та й часто свій погляд вони сформулювати не можуть.

Вони завжди сумніваються в собі. І це стосується всього - зовнішнього вигляду, одягу, здібностей, прав. І мова тут не про якусь роздуту самовпевненість з короною на голові, а про базовий фундаментальний погляд на себе, як на людину, гідну проявляти себе в цьому світі.

Вони дуже зручні партнери. Такі ж зручні, якими були для своїх батьків в дитинстві. Ними зручно зневажати, на них легко зривати злість, їх легко обманювати. І так, саме вони ті самі жертви домашнього насильства, про яке так багато зараз говорять. У них просто немає досвіду протистояння, вміння позначити межі, захистити себе. Вони легко піддаються навіюванню і так часто вживана аб*юзерами фраза «Ти сама напросилася» приймається ними на віру беззастережно, тому що немає ж впевненості в своїй думці. А може і справді сама, щось не так зробила ...

Вони не знають, чого хочуть. Тому що ніхто і ніколи їх про це і не питав. Вони не розрізняють ні своїх почуттів, ні бажань, все якось невизначено, сіро, тьмяно.

Вони пасивні і безініціативні. Ривок, прорив, виклик обставинам - це не про них. Краще тихенько в куточку, як зазвичай, нехай погано, незручно, а по-іншому як? А ніяк. Не вміють, не знають, не відають.

Вони найзручніші люди для маніпуляцій. Будь-яких - від тих, що відбуваються всередині їх сімей, до політичних. Вони слухняно погоджуються потерпіти - тимчасові труднощі, які ніколи не закінчуються, низькі зарплати, будь-які позбавлення і утиски.

Вони не вірять собі, а вірять тому, хто «старше», хто більш значущий, вагоміший, у кого влада. Вони не вимагають, не відстоюють, не бунтують.

Все це задушене ще в дитинстві. Батьками, яким було зручно мати таку дитину. Щоб не лізла зі своєю нісенітницею, щоб не плуталася під ногами, не набридала та не заважала ...

А тепер продовжимо ряд. Але освіжимо в пам'яті те, що було на початку.

Слухняна дитина - мрія будь-яких батьків.

Робить все, що скажуть, їй не потрібно повторювати по 10 разів. Вона не чинить опір, не заперечує, не сперечається. Голосно не розмовляє, не кричить, з усім погоджується.

Не бешкетує, не носиться, як очманіла, не плутається під ногами. Нічого не просить, не канючить. Її не видно і не чутно.

ЇЇ НЕМАЄ. Ви і справді хочете, щоб вашої дитини не було?

Лариса Вертишева

Дівчатка, немає кому виговоритися Я не розумію як і коли це все жахіття може закінчитись... Не вірю що вони підуть у…

Дівчатка, немає кому виговоритися Я не розумію як і коли це все жахіття може закінчитись... Не вірю що вони підуть у відступ Я сьогодні весь день плачу Ну як пережити все це Я схожу з розуму здається

Як моя мама пережила COVID-19?

Моя мама хвора на covid-19. Знайомтеся, це моя кохана мама Тоня,яка захворіла на covid-19. Вона проживає в Іспанії. Коли це все почалося і вірус розповсюджувався Європою, вона встигла виїхати з центру епідемії- Мадриду- в Португалію. І кордони закрили. По приїзду, вона 12 днів так хворіла, що не могла стояти на ногах. Температура, ніс, горло, слабкість і біль в тілі. Думала,що це простуда. Адже covid-19 це сухий кашель,температура та слабкість. Тут все інше. Але телефонувала мені і розказувала,що в житті так сильно не простужувалася(так погано їй було). Викликати швидку не могла, адже жила тоді в глухому селі. Сьогодні здала тест і виявила його. Covid-19. З її дозволу пишу тут це, адже хочу пояснити вам, найближчі мої друзі та знайомі, що це все не видумка. Мені немає сенсу обманювати вас. Я віруюча людина і хочу,щоб всі були здорові. Мама зараз впорядку. Імунітет на covid-19 в неї тепер є. Слава Богу за її зцілення! Можете розповсюджувати цей пост, щоб люди не буди байдужими і дізналися,що це правда і наступними можуть бути вони. Невідомо тільки з яким кінцем... #covid-19

Стурбована жінка прийшла до гінеколога і сказала: "Лікарю, у мене серйозна проблема, я в розпачі, мені потрібна ваша…

Стурбована жінка прийшла до гінеколога і сказала: "Лікарю, у мене серйозна проблема, я в розпачі, мені потрібна ваша допомога! Моїй дитині ще немає року, а я знову вагітна. Я не хочу, щоб мої діти були майже одного віку." Тоді лікар запитав: "Добре, а що ви мені пропонуєте?" Вона сказала: "Я хочу, щоб ви перервали мою вагітність, я розраховую на вашу допомогу". Гінеколог трохи подумав і після недовгого мовчання сказав жінці: "Думаю, у мене для вас є рішення краще. І до того ж менш небезпечне для вас." Вона посміхнулася, вирішивши, що лікар згоден виконати її вимогу. Тоді він продовжив: "Я пропоную ось що - для того, щоб вам не піклуватися відразу про двох дітей, давайте вб'ємо ту дитину, яка у вас вже є. В такому випадку ви могли б трохи відпочити, поки не народиться друга. А якщо ми збираємося вбити одну дитину, то немає різниці, кого з них. Ви не поставите під ризик своє здоров'я, якщо вб'єте народжену дитину". Жінка з жахом вигукнула: "Ні, лікарю! Який жах! Вбити дитину - це ж злочин!" "Згоден, - відповів доктор. Але, на мою думку ви були ГОТОВІ йти на це, і я подумав, можливо це було б найкращим рішенням." Гінеколог посміхнувся, розуміючи, що досяг своєї мети. Він переконав молоду маму в тому, що немає різниці між вбивством народженої дитини і тієї, яка ще знаходиться в утробі матері. Злочин одне і те ж! Якщо ви згодні, будь ласка, поділіться з друзями. Разом ми зможемо допомогти порятунку дорогоцінних життів! Спаси Вас Господи !!!

Как пережить потерю ребенка и решиться на новую беременность?

От як таке може бути? А саме головне чому? Не було ніяких признаків того що щось не так. Пішли на перший скрінінг сьогодні, сказали що немає сердцебиття💔 Досі не можу в це повірити😭 Дівчата хто це пережив. Як ви через це пройшли? Чи змогли наважитись ще на вагітність? І взагалі чи може ще бути вагітність після цього?

Дитина...підліток...чи вже мама

Дитина...підліток...чи вже мама Мені було 16, коли я побачила на тесті для вагітності дві смужки. Було дуже страшно. Я не знала, що робити, куди бігти. Більше за все боялася реакції батьків. Думки про аборт були постійно, в лікарні без дозволу батьків мені відмовили, а на приватну коштів не було. Перечитувала купу статів по цій темі, і ставало все гірше. Ревіла. Але рішення було прийнято, я буду мамою. Ось тільки, як бути далі я не знала. Підтримку отримала від батька дитини, це нас дуже зблизило. Більше я нікому не могла сказати про свою вагітність. Почала шукати в соціальній мережі, тоді в контакті, таких же дівчат, які народили в юному віці. І переписуватися з ними. Мене цікавило все, а особливо, як про це повідомити батькам і вчителям в коледжі. Вони давали цінні поради і ділилися своїм досвідом. Але признаватися не хватало в мене духу, мовчала. Живіт почав рости, а я вдягати об‘ємні кофти, аби тільки ніхто нічого не запідозрив. Ще і токсикоз почався. Всі дівчата на перерві брали каву, а я воду. Почали задавати питання, я вправно на них відповідала, що просто не хочу. Я наївно вірила, що зможу приховувати свій стан вічно. Але одного дня повернулась додому, і мама стала зі мною розмовляти. Я зрозуміла, що вона все знає. І саме головне, вона мені тоді сказала, щоб я не нервувала, ми виростимо цю дитину і все буде добре. Це вже був 16й тиждень вагітності. Зараз моєму старшому сину 10 років, і я дійсно змогла стати для нього гарною мамою. Это моё домашнее задание по сторителлингу. Сейчас прохожу курс. История моя реальная. Напишите пожалуйста, как вам, было интересно читать?