- Вам скільки?

- Кілограма два, не менше!

- Впевнені, може півтори вистачить?

- Ні, два!

- Валя, загорни дві тупості, - чоловік, що сидить за столом, крикнув кудись в бік. - З тупістю беруть ще заздрість та ненависть. Берете?

- Так! Теж по два кіло!

- Ні, ці в доважок по півкіло в руки не більше.

Черга розмитою плямою хлюпала мармуровими сходами стікаючи у величезний зал. Загальне напруження. Не вистачить, розберуть. Дуже хотілося легкого життя, без найменшого напруження.

- Жінка, пропустіть, я тут стояла! Ви пізніше підійшли! -, відштовхуючи ліктями ту що підійшла пізніше, лізла на місце молода дама великих розмірів.

- Ні, це я раніше підійшла! - зойкнула, хапаючись за повітря руками опонентка, яку штовхали.

- Дамочки, не сваріться, всім вистачить, - долинуло зверху. - Що вам?

Спітнілий чоловік з пласким червоним обличчям переминався з боку на бік.

- Мені як всім, як всім і щоб побільше! Точно безкоштовно ?!

- Дивлячись який оберете, - з часткою іронії прозвучало у відповідь. - Перший пакет - інтелект, до нього на додачу - жалість, співчуття, прийняття, любов. Цей вартує ваших зусиль, грам триста/чотириста, не більше. Інший, абсолютно безкоштовно - тупість, до нього байдужість, ненависть, заздрість. Вам який?

- Мені як всім, як всім, - нервував червонопикий чоловік ще більше.

- Всі беруть тупість, вам теж?

- Так! - без роздумів вигукнув він. - А точно з усім цим жити легше буде?

- Абсолютно, - з тією ж часткою іронії повторив молодий чоловік що сидів за столом і тихо зітхнув. - Ніяких турбот! Тупість перекриє можливість мислити й аналізувати, байдужість перекриє можливість про будь-кого хвилюватися, заздрість буде зігрівати своїм теплом! - за інструкцією випалив він завченими фразами, а від себе додав: «Доки не спалить!».

- Ну, що, перший пакет так ніхто й не взяв, - той що сидів зверху за столом, встав і обтрусив штани.

- Так і вчора не взяли, - потер руки напарник. - Його взагалі рідко беруть, ніхто напружуватися не хоче.

Раптом на дверях задзвенів дзвоник.

- Ми зачинені, - донеслося зверху. - Приходьте завтра.

- Мені терміново, мені зараз, мені жалість! Там собака здихає, всі проходять повз, а моя закінчуєтья, благаю. І співчуття якщо можна. Другу годину в людях шукаю, ні в кого немає, сказали у вас.

У залі запанувала тиша. Двоє нагорі завмерли, здивовано дивлячись на хлопця, що прийшов.

- Впевнені? - тишу порушило запитання.

- Так, звичайно, як я без неї жити буду? З нею зовсім інакше.

- З нею складно! - менеджер почухав потилицю. - Складно ви жити з нею будете, там ще йдуть милосердя, прийняття, розуміння. Воно вам треба ?! Візьміть пакет лімітний: тупість, ненависть, байдужість ... Всі беруть! Безкоштовно.

- Ні, мені жалість потрібна, я готовий заплатити ...

- Так ви не зможете в цьому суспільстві жити, тільки сьогодні більше сотні тисяч пакетів з тупістю розібрали. І так кожного дня. Куди ви зі своєю жалістю? З ній мозок працює, душа оживає, ви божевільний?

- Ні, живий, і душа поки жива. Дайте мені жалість, і я піду.

- Ви будете самотні, вас не приймуть в суспільство! - простягаючи пакет, невпевнено сказав менеджер.

- Краще самотній, ніж мертвий. Що з мене?

- Нічого, вам, як першому покупцеві бонус - безкоштовно.

- Дякую, - юнак взяв дбайливо пакет, притиснув до грудей, посміхнувся і вийшов.

Двері тихо бряцнула.

- Шкода мені його, як він серед цієї маси один? - почухав голову Микита.

- Не хвилюйся, - Валентин поплескав його по плечу. - До цього пакету в додачу йде ангел-охоронець, на тримай.

- Що це? - Нік обернувся і взяв аркуш паперу.

- Твоє підвищення.

В повітрі зависло питання.

- Тупість беруть "на ура", безкоштовно ж. А ось жалість, співчуття, любов ні. Продати ці пакети складно. І якщо ти зміг хоч один такий пакет прилаштувати, підвищення у тебе в кишені...

- І що я тепер маю робити? - здивовано запитав Нік.

- Оберігати свого підопічного, щоб самотнім не був і з'їденим суспільством, - Валентин дістав з шухляди крила з великим карабіном, і передав Микиті.

- На, лети за ним, стеж в обидва! Такі як він на вагу золота...

Василиса Савицька