Всім втомленим, злим жінкам, що заплуталися))))
Я не вважаю, що потрібно розглядати людину в ізоляції. 
Тому що це штучні умови. Я вважаю, що управління емоціями – це дуже важливий момент. Але і важливо, де Ви зараз перебуваєте. Дуже часто мати зривається на дитині, тільки тому, що вже не має сил витримувати натиск негативу свого чоловіка. Або не має сил терпіти його відсутність підтримки або ще гірше – психологічне або фізичне насильство.
А все чому? Тому, що в нашій країні прийнято «рости разом». Тільки скільки жінок опиняється на самоті, коли чоловік чогось досяг. Все тому, що заведено вважати, що до 30 років вже треба мати сім’ю. Це як «відстрілятися». І всі так живуть, для галочки не через любов чи бажання, а для результату. Країна результату. Але там, де є результат, там ми взагалі де, яка наша роль? Ми залежимо від результату і лаємо дітей за погані оцінки, за розбиту вазу, за брудну підлогу? Ми не бачимо в дитині людину і нам страшно визнати, що ми нею не задоволені. Ми відчуваємо провину за те, що відриваємося на тому, хто молодший, слабший. А все чому? Тому, що ми миримося з тим, із чим миритися не варто зовсім. Як тільки додається турбот або проблем – позірна опора не витримує, адже вона була і до цього хитка.Системна система – це ціла організація. Ну, не може бути батько зовсім не винним, коли мати відривається на дитині. Не можуть бути дружина і чоловік ні в чому не винними, коли в їхньої дитини той чи інший симптом. Не може бути дружина ні в чому не винною, коли чоловік пиячить. Ну, так не буває просто. Це ціла система і ми не в ізоляції. А ми що робимо? Мазохізмом займаємося: щось не подобається – накопичуємо, накопичуємо, потім зриваємося, звинувачуємо себе, вмовляємо, що все не так погано навколо і що це просто проблема в нас і намагаємося терпіти далі.
Але сенс у чому? У тому, що ми робимо не те, чого хочемо, живемо не так, як хочемо, тому, що не вистачає того самого гумового терпіння, через яке ми краще будемо терпіти чоловіка алкоголіка, ігромана, трудоголіка, інформаційно залежного, такого, що не бачить і не чує, ніж будемо висловлювати та реалізовувати свої амбіції.
Жінкам стільки ярликів понавішано, що ми просто заплуталися вже. Робимо так, як від нас вимагається – народжуємо дітей, виходимо заміж, але не за своїм бажанням, а тому, що нас до цього підштовхують. Це як розкрити лялечку метелика – вона помре, адже вона ще не готова до такого життя. Те ж саме і тут, не дають жінці бути гнучкою – установки соціуму, чоловіків, всі ці міркування про жіночу суть. А як це – бути жінкою? Хтось дійсно знає? Як розпоряджатися сексуальністю своєю? З ким бути і як, і навіщо?
Чоловікам не легше, багато з них виросли без батька, мало хто може щиро повідомити про те, що дійсно люблять своїх батьків. Звідси замість почуттів нагромадження інтелектуальних структур – це заповнення тієї порожнечі, на місці якої повинен бути образ чоловіка, якого жінка любить, схвалює, а не лає поганими словами.
В підсумку. Ми не встигаємо зовсім дозрівати. Ні чоловіки, ні жінки. Ми вже з 18-30 встигаємо народити дітей і думаємо про те, що у нас купа злості, нереалізованих мрій, психосоматики та ми старіємо швидше, ніж нам би хотілося. Тому, що життя зовсім не в кайф. Тому, що ми не можемо розібратися, чого ми зараз хочемо. Тому, що не хотіти дітей соромно, соромно хотіти красиве дороге плаття в стразах, коштовності. Тому, що жінці, яка добре заробляє, соромно забезпечувати тільки себе, адже є ще і батьківська сім’я – так повинно і їм перепадати. В результаті тягнемо половинки людей, себе збираючи докупи. Замість того, щоб самій ставати на ноги, розбиратися з собою, шукати роботу для себе цікаву, свою справу. Замість того, щоб витратити роки на терапію для знайомства з собою і своїми бажаннями. Замість того, щоб захотіти бути з людиною поруч, а не бігом заміж за кого-небудь, щоб мати дітей від нього, щоб бути «нормальною» – читай, як всі.
Так, більшість має на нас вплив. І потрібна сміливість, щоб красиво виглядати, щоб бути в ресурсі, щоб бути при грошах, бути з дитиною щасливою, щоб радіти стосункам на будь-якій відстані, головне, щоб всередині не розвалюватися на частини час від часу.
Потрібна сміливість, щоб не скаржитися на життя, щоб бути собою і робити те, чого хочеться. Адже навколо у всіх все погано, завжди є те, через що можна поскиглити. І це зовсім не соромно! Соромно в суспільстві не приховувати, що тобі класно, по-справжньому, а не знімати маску при вході у свій будинок.
Якщо у Вашому житті щось не так, то це не означає, що Ви погана людина, зовсім ні. Що за культ самобичування! Це означає, що у Вас є потреби в зростанні, а Ви це бажання утискаєте і воно перетворюється на негатив. Чим більше запитів у людини, чим більше бажань та інтересів, тим складніше, адже це все потрібно собі дозволити хотіти. А це означає, що вже перше-ліпше не підійде і потрібно шукати та це цілий шлях. Головне, – що це свій шлях, а не чийсь ще!Дозвольте собі хотіти, дозвольте собі мріяти та задайте собі питання: «як я хочу жити через 10 років? Чим хочу займатися і як я бачу свій день через 10 років ». І нехай це будуть особисто Ваші бажання, вистачить допомагати всім, крім себе. Жінкою бути – це задоволення, це йти своїм шляхом і бачити свої бажання, потреби. Нещасна жінка не порадує, вона викликає жалість або бажання триматися якомога далі. Ніхто не прийде і не дасть щастя нам. Тільки ми самі можемо про це просити або хотіти, робити. І важливо розрізняти, що і коли з цього вибирати: просити, хотіти, робити. Але завжди важливо саму себе чути, своє тіло і не терпіти того, чого не хочеться. Інакше результат буде, і життя і щастя – не буде.
Коли ми маємо родину і не хочемо відпускати дорослих дітей, бачити в них дорослих чоловіка і жінку, це означає, що Ви й були, може, щасливі, але від дефіциту. Тобто Ви були паразитом. А кожній людині в цьому світі важливо жити самій щасливо, Ви можете уявити, яким буде світ, коли кожен буде щасливий? І не тому, що він заткнув свою дірку болю на якийсь час, а тому, що навчився бути щасливим, сміливим, відкритим. Світ стане іншим тільки тоді. А для цього потрібно переживати біль, невдачі, розчарування і не затикати це все чимось, а сміливо дивитися своїй самотності та відображенню в обличчя в будь-який період часу і робити що-небудь тільки тоді, коли цього дійсно хочеться, усвідомлюючи, «в якому процесі я взагалі зараз перебуваю». Всьому цьому і багато чому іншому можна навчитися на психотерапії. Сьогодні у світі є все, щоб задовольняти наші потреби.
Яка Ваша думка з цього приводу? Чи правдиві слова жінки? Діліться думками в коментарях.