Я не люблю писати та спілкуватись на цю тему. Не люблю згадувати минуле, яке було ще до мого народження. І водночас я не хочу забувати.
Тому сьогодні на моєму вікні горить свічка.
Интересно, почему так. Люди не задумываются или не знают? Не считают необходимым? Ленятся? Не придают значения? Считают, что их это не касается? Что с нами не так?
Забули, мабуть. Дата така, без святкування та окремого вихідного дня. Це не сарказм)
@cappuccinator я сама забыла, замоталась между снами и кормлениями, хорошо, что мама напомнила.
Очень страшно, старшее поколение рано или поздно уйдёт и нам предстоит быть носителями этого генетического кода, передать нашим детям, не дать забыть, не затереть в ежедневной суете.
Хочется воспитывать своего ребёнка так, чтобы она не ковырялась в носу под государственный гимн и лет через 30 на ее подоконнике в этот день горела свеча
@alextimo82 те ж саме. Не сприймається просто ну 100 тис.людей, ну 500 тис. А ось коли кожна окрема історія сім'ї - це до кісток пробирає. Коли бабця завжди ховає хліб навіть у роки благополуччя - це біль. Коли раптом натрапляєш на пісню тих років - беруть дрижаки. Коли одного разу узнаєш і більше не забуваєш, що мати мала приспати свою дитину маком і поховати, аби не з'їли інші у неї на очах, що викрадали і їли дітей сусідей. Це голод. Мені складно уявити це. І зовсім не складно згадати очі і стан бабці, яка це пережила сама вже багато років потому. І я знаю, хто винен в цьому. Тому і моя сьогоденна позиція щодо братського народу абсолютно однозначна.
Живу в приватному будинку, але все одно ставлю 🙏 не для показухи, бабуся привчила