На вулицю ми збирались як завжди з нервами, но бо жодна дитина не любить одягатися як цибулька чи капусточка. Але я мріяла, що коли ми нарешті опинимось на вулиці, Давід спокійно походить собі із своєю машиною (бо він на ній не їздить, він її возить), а я вся така на релаксі латешку смачну попью...☕ чим все скінчилось? 🙈
Давід сів у калюжу, у таку класну брудну калюжу. 😳 В одній руці я старалась тарабанити сина додому і тримати каву, яку він так хотів сьорбнути, а другою пхала машину. Додому ми прийшли як чорти брудні. Знову запустила пральну машину, бо це ж давно прання не робила (аж цілих два дні), помила дитину і допила підігріту на плиті латешку... 1,5 години, а скільки всього відбулось, скільки емоцій 🙆