Падати духом не смій і послухай!
(для рівноваги у внутрішнє вухо)
Ми спроектовані надто прекрасно –
скільки усього дано, аби впасти!
Голови й ноги на те у людини,
щоби побити життя і коліна,
навіть лоби і мораль (час від часу)
можуть згодитись для того, щоб впасти!
Цінності можуть летіти додолу
в пошуках істин надійних і голих…
Поки ми люди - це все припустимо.
(Падають навіть міста і країни!)
Але для того, щоб їм підійматись-
дух неодмінно повинен триматись!
Форма у нього на те безтілесна,
щоби колись він назвався воскреслим!
І не поламаним, і не побитим,
і не таким, що згодився – дожити…
І якби в нього про звіт попросили,
він не сказав, що ти знехтував силу
дану йому на твої підіймання!
Духом не падай. І ще ось, останнє -
маєш із ним необмежену владу -
жити так, ніби ніколи не падав!