Моя! Наша! ⠀

————

Правило перше.

Сам-на-сам ти не жилець. Якщо буде дорослий, який вважатиме тебе своїм, який стане про тебе піклуватися, стане годувати, зігрівати й захищати — житимеш, ростимеш і розвиватимешся. Бо потреба дитини у турботі дорослого — життєво важлива, вітальна. Рівень значущості — максимальний.

Із цим пов’язане правило друге.

Якщо раптом дорослого поруч немає, або він не поспішає дбати й захищати, ти, малюче, відразу не здавайся. Ти ж не просто вередуєш, ти борешся за життя, тут делікатність недоречна. Не приходить — клич голосніше. Не хоче — примусь. Забув — нагадай.

Якщо дитина не впевнена у своєму дорослому, у його прихильності, вона домагатиметься підтверджень зв’язку, прагнутиме його зберегти і зміцнити за будь-яку ціну. Будь-яку. Адже на кону — її життя.

⠀

Від народження до року ☝️

(с.) «Таємна опора», Л. Петрановська.