Уперше на подібних сайтах , уперше хочеться написати. Можливо комусь моя історія допоможе, можливо комусь ні. Однак я її напишу. Я , як каже мій чоловік, живу в рожевих очках. Я погоджуюся, адже саме "рожеві очкі" допомагали мені знаходити вихід з будь-яких ситуацій. Це була моя захисна оболонка від світу. Мені подобалося мріяти, мріяти про щасливе майбутнє , про коханого чоловіка та велику сім'ю. Усе здавалося так просто, так доступно . Особливо коли вже одружилися і поїздка на медовий місяць і тут заповітні 2 полосочки ... усе немов у казці. Я була на 7 небі від радості та щастя. Я відчувала себе мамою з перших днів, коли дізналася, що вагітна. Це була запланована , підготовлена вагітність. Я здала усі аналізи з чоловіком ще до весілля. Ми були розписані пів року а пізніш одружилися. І ці пів року я приймала протизаплідні таблетки ( так прописав лікар) приймала вітаміни і проходила обстеження . Лікар сказав після відміни плануємо адже ти здорова. Ми так і зробили. Вийшло, що завагітніла я відразу в перший цикл після відміни. Вагітність протікала добре, однак на 4-6 тижні я захворіла. У мене дуже боліло горло, ніс, температура була 37.2. Лікар сказав, що це може і на вагітність бути температура, але треба виключити вірусний грип. Я пішла в місцеву лікарню , там мені сказали, що нічим не можна лікувати. Лише деякими рослинними препаратами, як виключення. Я прийшла в норму десь за тиждень. Далі все було нормально.12 тиждень вагітності - плід розвивається добре. Однак вночі мені сниться сон, якась жінка говорить, що я не виношу це маля, що я або народжу і воно помре, або ж не доношу до 9 місяців. Я прокинулася зі сльозми, розбудила чоловіка. Він мене обійняв, говорить, все буде добре, це лише сон. Шо куди ніч туди і сон. Що це нормальний страх вагітної жінки за маля. Ішов 17 тиждень. Я відчула перші поштовхи маля , і навіть чоловік відчув. Це таке щастя. Словами не передати. Пам'ятаю досі, це була середа, ми мали їхати дізнатися стать дитини. Я прокинулася в поті. Мені знову снився сон, однак я не змогла сказати чоловіку, я не хотіла портити такий щасливий момент. Мені було страшно, чесно, уві сні я зайшла в приміщення, там було все незнайоме. По центру кімнати стояло ліжко, на ліжку сиділа дівчина і водила руками по моїй стороні( чомусь я почала кричати, шо це моє ліжко , що ти робиш???) в той момент я відчула біль , впала на коліна, у мене почалася нудота, я побігла в туалет і настільки все було чітко, неначе вживу. Я запам'ятала усі деталі, навіть що плитка в туалеті була жовта. Далі мені сниться шо животика уже немає, я плачу, а дівчина каже - усе, не буде більше болі. Я прокинулася і побігла вмитися. Мені було страшно. Я розуміла, що щось зі мною не так. Ми поїхали в лікарню. Я лягла на кушетку в очікуванні, ну хто ж там, дівчинка ? А може хлопчик? Мені так хотілося швидше почути ... а лікар сказав - це погана вагітність. Чоловік питає - що це значить? Він говорить- у вас у дитини вода у мозку. У мене був ступор. Чоловік заплакав... і мені стало так тяжко дихати. У мене весь світ провалився, мені було боляче, що мій чоловік плаче, що я нічого не можу зробити, шо моя дитина, з котрою я розмовляла, по словам лікаря не могла мене чути. Лікар каже- чому ти не плачеш? Трясе мене бо я не ворошилася. Я заплакала лише в машині , кричала до Бога, за що ти так зі мною, я ж нікому не бажала зла! Я любила дитинку більше за все на світі і ти її забрав! За шо ти караєш мене? Мене направили на мед комісію де діагноз підтвердили. Мене завезли в дивну лікарню. Я зрозуміла, шо це не роддом. Щасливих лиць там не було. Медсестра каже - шо з тобою? Я відповідаю: щось не добре. А вона - ну це понятно у нас всі такі тут. Ви знаєте про лікарів у мене до того була ше більш менш хороша думка, но те, що відбувалося далі, не входить ні в які рамки. Лікар забрав мого чоловіка на розмову, як потім виявилося- він сказав, що якщо чоловік залишить мене, то мені буде легше морально і якщо він хоче щоб я родила швидко за 2-3 дні то треба за один укол віддати 5.000 грн. А якщо два тижні то 2000 грн . Мій чоловік був розгублений, звичайно , в такій ситуації людина не може тверезо оцінювати ситуацію і згідна на будь яку ціну аби з коханою людиною все було гаразд. Коли я кричала на лікаря чому мені не можна бути з чоловіком? Він сказав - для його буде краще. Мене забрали , сказали ходи у перевязочну, ми просто подивимося. Мені було дуже боляче, шось вкололи всередину там. Завели назад у палату, сказали будеш родити покличеш. Я кажу: а як я знатиму коли я робитиму? А Медсестра каже - буде чути на вулиці. В палаті було дуже холодно, це було перше шо я відчула, я лягла в ліжко, мені болів живіт як перед місячними. Цілу ніч я лежала, під ранок знову шось вкололи , дали жменю таблеток. І тут воно почалося... не буду описувати бо це зрозуміло лише тим хто народжував штучно і тим хто знав що дитину на руки не візьме. Цю біль я відчувала довго в нічних кошмарах. Мені дуже хотілося шоб поруч хтось був, мені було дуже страшно. Страшно залишатися з бідою на одинці. Це вбиває ... я зайшла в туалет а там жовта плітка, я впала на коліна як у сні. Я кричала, шо ти знущаєшся наді мною. Навіщо ? Я просила побути поруч когось - вони відповіли - ми шо дурні? Я казала що в кошельку гроші візьміть , лише посидіть поруч! Ніхто! Ніхто не хотів поки не побачили мене біля унітазу відключеною! Вони покликали лікаря і той якось привів мене до тями. Лише одна жінка з усієї лікарні 10 хвилин побила мені в таз на спині бо це рятувало під час схваток. Вона казала, шо мій таз зараз розходиться тому така біль. І знаєте, прийшла інша Медсестра накричала на ту, сказала ти здуріла? Що ти їй робиш , вона нехай сама сидить . Звідки така ненависть? Я осталася знову сама, я кричала , просила про допомогу, кричу шо вот вот народжу. Мені сказали терпи бо занята перевязочна де ти маєш родити. Уявляєте стан мій, коли я вот вот народжу і розумію, шо мій мозок не зможе справитися з тим, шо на моїх руках опиниться дитина на 18 тижні розвитку. Нарешті вкінці кінців мені сказали вставай і ходи , я кажу не встану! Не можу, мені боляче!вони поклали мене на кушетку і повезли. По дорозі я бачила ікони, там було таке місце де такі жінки як я молилися за своє життя. Я спитала в Бога, за що ти так зі мною? Завезли мене до лікаря , всі робили своє, хтось розказував шо їв, хтось говорив по телефону, а рижа жінка Медсестра кричала на мене з матами чого я кричу. Я родила в той момент коли лягла на крісло, це було швидко, я відчула як моя дитина упала на землю. Лікар сказав - забирайте " оте" я не можу на таке дивиться. Я побачила, як вони Замотали мою дитину в тряпку з підлоги і винесли... анестезіолог хотіла робити наркоз , я кричала вже сама не пам'ятаю що. Мені було страшно, шо раз темніє в очах я не зможу контролювати те, що вони будуть робити. Я боялася настільки, що мені було тяжко думати навіть. Коли я прийшла в себе, уже в палаті , я почула , як медсестри спілкувалися між собою. Говорили, що нехай хтось залишиться з нею, бо вдруг " загнеться" ше винні будемо . Говорили а де її чоловік, чого не був з нею. Я знайшла телефон під подушкою бо сховала перед тим, як все це сталося. Набрала до чоловіка і за 9 хвилин він був уже поруч. Пам'ятаю, що лікар просив могорич, бо був день ангела його, гроші просили медсестри, бо все бігали біля мене. І я не мала сили навіть сказати не давай їм грошей. Коли я прокинулася вдруге то виявилося, шо кожна отримала по 200 грн бо такий тариф, і так далі. Ви можете уявити? Чому у нас такі жорстокі люди? За що вам платити? Вибачте, що пишу з помилками, просто пишу те, шо на душі, не думаю, як то правильно. Я думаю ви зрозумієте ... Після того звісно життя моє змінилося. Змінилося відношення до усього. Змінилася я. Мені часом так хочеться вернутися в те безтурботне життя. Де мої рожеві окуляри рятували мене від усього. Три місяці я жила з фізичним болем у снах. Прокидалася зі страхом , мені було страшно спати без світла бо це нагадувало мені, той момент коли потемніло в очах і мені стало страшно... Пройшло 8 місяців. Сни бувають коли стрес. Біль в серці та страх . Я планую вагітність , але хочу планувати з своїми рожевими очками. Де світ добрий та щасливий. Дякую, хто прочитав. І надіюся, що той, хто втратив маля, зрозуміє, що не один. Бо мені ця підтримка була необхідна. ❤ 🙏🏻
Я задовбалася🤯🤯🤯 Кожну ніч істерики... Ви скажете, це зуби, а ні хрена, це перевороти🤦🏻 ♀ 🤦🏻 ♀ 🤦🏻 ♀ Уложу, уколихую, тоді лягаю сама, просипаюся від крику, бо наш принц уві сні перевернувся на живіт, тримає голову і хоче спати, но не може🤯 І так сто раз за ніч і день, я вже як зомбі😱 Рушниками обкладаю, що я тільки не придумувала, не допомагає... В кого було, як з цим боролися?
Мария·
В ожидании первенца
Я спасаюсь функциональным питанием , которым заменяю один или два приема пищи и за неделю реально скинуть до 3 кг
Мария··
В ожидании первенца
@likahmara107, Nl international
Мария··
В ожидании первенца
@likahmara107, я там и там работаю )))
Мария··
В ожидании первенца
@likahmara107, пожалуйста)) обращайтесь - помогу преобрести и составить индивидуальную программу со скидкой
Татьяна·
Мама дочки (1 год)
У меня было все наоборот, после родов за 2 месяца ушло все и даже то, что до беременности набрала и не могла сбросить. Так мой вес держался, а месяц назад закончила ГВ и вижу начали добавляться лишние кг((
Olena··
Мама сына-младенца
Капець☹️
Я такі мала надії☹️
Лю·
Мама сына (1 год)
Я 49,6. При росте 175...это боль(и нет ГВ..и гормоны ок((
Olena··
Мама сына-младенца
було б добре😊
Юлія Неліпа··
Мама дочки (1 год)
І я, 50 кг ріст 174. При вагітності набрала, після пологів за два місяці все скинула((( і досі набрати не можу. Зараз закінчую ГВ і помітила що трішечки набрала, але зовсім мало. У кожного свої заморочки, хтось неможе скинути, хтось набрати))))))
Лю··
Мама сына (1 год)
у нас очень давно нет ГВ((а с набором все равно проблема
Юля·
Вы чего?🙄у вас живота нет. Все в порядке. Астанавитесь!😁
Olena··
Мама сына-младенца
насправді, я собі майже нічого не дозволяла до 6 місяців, бо знаю, що це може боком вилізти...
Я в житті ніколи не таскала жилізо, завжди був фітнес, танці, зал ( бігова доріжка, велотренажер)🤷🏻♀️
Думаю після відпочинку піду на фітнес, звичайно якщо після 2-х тижневої відпустки залишаться гроші🤣🤣🤣
Юля··
зал проблема что ретенкв днём куда 🤷♀️я бы тоже пошла
Olena··
Мама сына-младенца
я напевне буду ввечері йти, і один вихідний...
А малий буде з татом, нехай відчує як легко бути в декреті🤣🤣🤣
Irina·
Мама дочки (1 год)
После гв, как раз рот на замок, чтоб + кг зловещие не появлялись 🤪
Olena··
Мама сына-младенца
Бляха муха, це печаль...
В мене з «рот на замок» проблеми😢
Алена ·
Мама дочки-младенца
Я на гв как доска и два соска.. Пугают, что после завершения вес переть начинает 🙈
Olena··
Мама сына-младенца
Охх, не знаю, ну хоч будемо не на ГВ, а будемо в спортзалах потіти😁🤣
Алена ··
Мама дочки-младенца
мне только мечтать , муж до 7 работает , мелкую оставить не с кем 😭
Olena··
Мама сына-младенца
в сад відправимо карапузів і будемо ходити😁
Або вдома ютуб в допомогу😆😆😆
Анастасия·
Мама дочки-младенца
Я корсет ношу, убавляет см в талии))
Olena··
Мама сына-младенца
Нічого собі😳
Не знаю, я навіть після родів бандаж не носила🤷🏻♀️
Дехто каже, що м’язи живота розслабляються...
Анастасия··
Мама дочки-младенца
наоборот, корсет держит их в тонусе) во всяком случае тот, который я ношу)
Olena··
Мама сына-младенца
@a_berezhnaya, хм, а який носите?
Диана·
Мама сына (1 год)
После родов -10 кг 🤷♀️🤦♀️ поправится не могу
Olena··
Мама сына-младенца
Ого, мені б ваші проблеми🤣🤣🤣
Yana Brut·
Мама дочки-младенца
Я беременела 50, рожала 69, а сейчас 56. Спортом пока не могу заниматься, но вес не устраивает.
Olena··
Мама сына-младенца
Ну ви чудово скинули під час родів👍
Я набрала 13,5 кг під час вагітності, йшла на роди 63,5 кг, а з роддому прийшла 57, скинула лише 6,5 кг☹️
Плюс всі кажуть, що приблизно в 6 місяців худають ( мені так не повезло), а у вам може вийде💪
Yana Brut··
Мама дочки-младенца
я вот не переживаю вообще. Если буду набирать или не смогу скинуть займусь спортом. Да и все. Что тут растраиваться
Olena··
Мама сына-младенца
ну так, це правильний настрой👍
Треба налаштуватися, щоб попахати😁
Nastya·
В ожидании первенца
Ура! Одна ведьма слетела с метлы)) Добро пожаловать в наши ряды тех, кто поправляется от запаха свежего хлеба😅
Всегда так не будет! Надо следить за питанием. Я обречена всю жизнь следить, с детства, и уже смирилась с этим. Вы хотя бы до родов жили в своё удовольствие👍
Olena··
Мама сына-младенца
Охх, ну я більше напевне буду вдаряти в спорт, надіюся допоможе😁
Анастасия·
Мама дочки-младенца
@a_berezhnaya, @k_is_s,