Нарешті і я можу написати свою історію родів,можливо,комусь буде цікаво.

Тренувальні перейми у мене були ще з 37 тижня :кам'янів живіт,боліла поясниця. Кожного дня була впевненна ,що то день Х. Начиталась,що другі роди починаються швидше,але це не наш випадок.

Доходили ми так до 41 тижня і нас госпіталізували ,що декілька днів понагдядати ,а потім готувати матку до родів.

За день до родів почав боліти живіт (уже як справжні перейми), але інтервал був 20-30 хв і кожна тривала десь по 40-50 секунд,лікарка глянула і сказала ,що ще не скоро. Наступного дня все було так само,перейми продовжюються болючі ,а інтервал не зменешується. Приїхав чоловік,ми гуляли по лікарні і тут раптово перейми почались кожні 2-3 хвилини і періодичність 50 секунд. Лікарка сказала,що відкриття тільки 2-3 см ,але перевела в родзал.

З самого початку я була налаштована на епідуральну анастезію. Мені її зразу не поставили,так як потрібно відкриття хоча б 5 см. Через годину у мене вже було відкриття 9см і сенсу в ній вже не було. За три потуги народився наш синочок ( до речі,мені до самого кінця не пробивали води).

Все пройшло настільки швидко і терпимо,що я навіть не сподівалась. Як сказала лікарка:" у тебе роди такі ідеальні,як книжка пише".

Мені дуже допомогла правильна техніка дихання і онлайн курс :"Рождение мамы"

П.с. Дякую бригаді #7роддому за професійність.