У кого є молодші брати/сестри,менші від вас років на 10? Як у них стосунки з батьками? Чи це усі…

Я сподіваюся,що переросте,клепки побільшає,але ж у батьків на фоні цього здоров'я більше то не стане 😣😣😣

Мені просто батьки розповідають це все,а я розумію,що допомогти мало чим можу,бо мої слова малому до одного місця,хоча так хочеться в лоба дати,але там шкаф вище мене на голову ростом 😒 і реально пару днів нормально все,далі знову починається.

Я вже психонула,сказала,що раз такий розумний - хай збирає манатки,шурує знімає кімнату,живе окремо, працює,бо здається хтось просто ох@@в

По ходу мій теж дограється скоро. Я вже давно сказала,хай отримує паспорт новий (свій провтикав десь),шурує на роботу,знімає кімнату або окремо себе забезпечує продуктами і т.д.,раз ніхто нікому нічого не винен

@vira_borysenko, правильный подход! Пока живет на территории родителей - правила родителей. Не нравится ? - значит шурует в поисках своего счастья

сказати, що прямо так сильно і часто щось просять - та ні,але сам факт того,яким тоном і т.д. ведеться спілкування у відповідь 🤷

Хера собі 😵

Ну тут хоч до цього не доходить,але нерви тріпає добре. Типу як від нього щось хочуть- так він нікому нічим не зобов'язаний,а як йому щось треба - так одразу йде,але зараз вже і не просить нічого.

@vira_borysenko у нас історія ще та... Він зараз в армії, з батьками стосунки погіршились дуже, хоча явних причин немає... В нього є дівчина, яка ним повністю керує. Він каже матері, що Ви за батьки, що поки я в армії мені будинок побудували, я прийду женитись буду, куди мені йти жити, типу, з Вами я не буду жити, шо Ви в своєму житті досягли, шо Ви бачили, шо маєте... Шо Ви можете дати мені...

Хоча сім'я фінансово забезпечена от і до... В сім'ї є ще старша донька, вона інвалід, він по суті, народився завдяки їх... Бидло, вибачте...

І він вже, при живих батьках , говорить, що вона нам не треба буде, ми з Ірою її доглядати не будемо...

У нас ще Іра "проблєма", тіпа невістка, прости Господи...

Я не сперечаюся з цим, але знову таки, порівнюючи себе і його - я жила в ті часи,коли , вибачте, цукерки бачила на новий рік під ялинку і якось ціную те,що мені могли дати/не дати батьки, з 18 років сама заробляю.

Братові ж було більше доступно усе,ні це не була вседозволеність і за помахом чарівної палички нічого не приносили,але тоді можливостей було більше - і гуртки ,на які хочеш,і те,і інше.

Але я не дозволяю собі розмовляти у такому тоні з батьками, навіть якщо я з чимось не згодна,я не кричу,не підвищую тон,а спокійно говорю і говорила про те,що не так , з меншим все з точністю до навпаки.

Розбалували? Більше жаліли у чомусь? Можливо,не знаю.

Деякою мірою і компанія,з якою спілкується,теж має свій вплив.