Ми вдома, а були плани як в Наполеона... Чесно кажучи перший раз в житті стало так страшно і так…

Ми вдома, а були плани як в Наполеона...

Чесно кажучи перший раз в житті стало так страшно і так погано майже на порозі лікарні. Пішла здати кров-мочу в лабораторію і заодно пройшлась трохи екг зробити, ще мали в іншу лікарню їхати ВІЧ і гепатити повторно здати, але не доїхали. Відразу після екг відчула що мені стає недобре, вийшли з лікарні - дійшли до зупинки, це 1 хв, і все-світ пропав, звуки якісь незвичні, сіла в тіньку, телефон в руки взяла думала таксі визвати, але вже нічого не бачила в екрані. Ярік крутиться коло мене "Мама шо робить? ", кажу купи води, він побіг з гаманцем, і тут до мене підійшли 2 жіночки, питають що і як, кажу погано, тиск упав, одна каву вже в руки дає, інша водою поливає яку Ярік приніс, з магазину продавщиця вибігла хотіла швидку викликати, відмовила, бо не хочу в лікарню лягати, та і рвдко таке буває. Короче трохи мене очухали ті жіночки, всадили в таксі і відправили додому. Дякую величезне людям які не проходять мимо і допомагають в таких ситуаціях, дай вам Бог здоров'я, бо я не знаю що могло би бути якби вони не підійшли, малий сам запанікував, бо я його до такого не готувала. Але тепер навчена і вечір присвятимо вивченню що робити в таких випадках