Мама дочки (2 года)

Садочок. День 16. Що вам сказати? Вже все добре) Перших три дні - Поліна в захваті йшла в садок, ледве з відти їі…

Садочок. День 16.

Що вам сказати? Вже все добре)

Перших три дні - Поліна в захваті йшла в садок, ледве з відти їі забирала і випрошувала цьом на прощання. Далі ми захворіли. Чотири дні вдома і в понеділок йти туди знову в дитини нема бажання. Плач. І так пару днів.

Я незнала що робити. Закинути садок, чи продовжувати ходити. Я не хотіла щоб дитина плакала, і думала, що я її там залишаю, бо вона мені не потрібна. Різні думки: Можливо, вона замаленька, можливо спробувати згодом і кілька днів-тижнів-місяців не ходити.

Але.

Поговорила з вихователькою: «дитина плаче тільки для вас, плач не тривожний, ви йдете - вона заспокоюється і потім грається, вас не згадує». Забираю дитину додому - розказує, що робила.

Я себе питаю «чи є для неї це стресом?». І так, гугл «адаптація в садочок». «Триває від 2ох тижнів до 2ох місяців. Варто залишати дитину спочатку на кілька годин, кілька разів в тиждень, аби вона привикла».

І це найбільше мене вибивало. Бо дитина моя зразу йшла на цілий день, і вона була зразу задоволена. А вже тоді почався рано плач. Що не так? Незнаю, та вихователь (вона ж дитячий психолог) запевняла мене що все ок: «Вона у вас крепка». 🙃

Я була не крепка. Я не могла сидіти вдома, щоб не плакати.

«Спробуйте відправити чоловіка, нехай він відведе її».

Спробували. Трошки похнюкала. І все. Всеее. І так цілий тиждень Тарас її збирав, вона вибирала що одягти і йшли спокійно у садок😄 розумієте?)) я веду - плаче, з Тарасом все ок😄

І тепер самі бачите що. Йде з задоволенням, навіть і зі мною. На вихідні просилась в садік, кажу: «ее, вихідний, я з тобою, садік потім». І от зрозумій тих дітей. Чужих, своїх, важко зрозуміти. Але добре, що все добре. Я спокійніша і трошки видихнула.

Знаєте що найбільше хвилювало? Я не хотіла її зламати. Вона плаче, бо не хоче йти, а я її туди пхаю. Для мене це ніби зрада. Дитина кричить про допомогу, а я розвертаюсь і йду. Але, здається, все не так, як я собі думала, все простіше, їй просто не хотілось мене відпускати. Не тому, що в садочку погано, а просто я завжди була біля неї. Але знаєте що заспокоює? Ми йдем звідти довольні, вона знову хоче туди ходити. І ще, на що я звернула увагу - в неї стресу як такого не було. Якщо вірити тим всім писанинам, що я прочитала, то стрес в дитини - це нічого нехотіння. А вона робила все: гралась, спала, їла і потім розказувала що робила.

Мабуть, якби цих всіх ознак здорової дитини не було - вона б зараз була біля мене, а не там, де «гарні тьоті, я з ними гралася». І забираю я її з відти з словами «я завтра ще прийду, мама піде на роботу, а потім мене обов‘язково забере».

Здається, ми порозумілись😌

Хворі діти на майданчику: як захистити свою дитину?

Як боротися з матусями які приводять на майданчик хворих дітей? В садок не водять, бо дитина хворіє, а на майданчик до маленьких можна🤦 ♀ При чому соплі течуть, кашель сильний і відразу видно що дитина хвора🧐 Я вже бачу ті фрази що соплі то не хвороба, потім фрази «це ви ще в садок не пішли» Але якщо жінка знає що дитина хвора, пускає на майданчик своє дитя, то чому через неї має хворіти моя дитина?😒

7-летняя дочь стала агрессивной, капризной и манипулятивной: что делать?

Моя донька від народження досить спокійна, безпроблемна дитина в плані поведінки. Була...ось їй стукнуло 7 років і це шок яка вона стала гостра на язик, капризна а інколи ахуєвша 😵 💫. Маніпуляції по будь якому поводу. То вона не буде їсти, то вона не буде робити і т.д. і головне так оборзєла що щодня мені висказує "зачем я її роділа" якщо я не можу зробити її щасливою 🤪. А я що? Я просто народила бажану дитину, любила і люблю, не била її, все намагаюсь пояснювати. Тепер вона сидить на голові міцно. А скільки я гідоти вже почула в свою адресу з вуст дитини. Я в шоці. Довиховувалась 🤪

Запис про подруг, можливо почую чужу думку і зроблю висновки. Ситуація, яка ніяк не відпускає. Постараюся коротко, але…

Запис про подруг, можливо почую чужу думку і зроблю висновки. Ситуація, яка ніяк не відпускає. Постараюся коротко, але не обіцяю. Є у мене подруга, ми знайомі 10 років, раніше були дуже близькими. Коли я вийшла заміж, завагітніла і була на 7 місяці ми припинили спілкування. З народженням дитини вона не привітала. Ми не спілкувалися рік, але я вирішила зробити перший крок і дізнатися як у неї справи. Після того мені здавалося, що все нормально. Ми з Софією двічі приїжджали до моїх батьків в інше місто і у нас була можливість побачитися. Софію я брала з собою так як батьки на роботі. Про дитину я майже не говорила, тільки, коли подруга щось запитувала .Вона казала, що дітей поки не хоче, а тепер каже, що не хоче взагалі. Я поважаю її вибір і не намагаюся переконати. Але є одна проблеми, це те як вона ставиться до моєї дитини. Я не вимагаю щоб вона її любила, розважала чи щось таке. Але...хоча б не ігнорувати її присутність. Останній раз ми бачилися весною. Гуляли втрьох. Частину шляху Софія їхала в колясці, частину - йшла ніжками. Ми вже збиралися йти додому, я запила Соню чи поїде вона в колясці, але її увагу щось відволікло і вона не одразу відповіла. На що подруга сказала "Що ти хочеш почути вона ж дитина?" Мене це заділо і я сказала, що по можливості прислухаюся до бажань своєї дитини. Далі вона розказувала, що діти вилазять на голову і т.д. Інша ситуація була, коли ми були в Карпатах. Замість того щоб розпитати як нам відпочивається, питання було таким "а ви не думали її залишити в батьків?". Я сказала, що ні. Далі вона намагалася мене переконати, чи що 2 роки це вже не така мала дитина і ще писала безліч всяких "аргументів". На що я як попугай казала, що кожна мама сама вирішує і материнство на практиці не таке як в теорії. Дрібних таких ситуацій було безліч. Мене вони засмучують, хоча здавалося б не повинні. Я занадто гостро реагую? Поставити на цю тему табу? Взагалі не спілкуватися?

Как отучить от соски?

Все! Немає сил боротися із соскою. Ну не можу я її прибрати. Вже і різала і качкам сам викидав, але все одно згадує і починає істерику. Ні він не плаче, він кричить несамовито що в мене кров стигне. Кричить до хрипоти( Раніше була соска тільки на сон, тепер і вдень просить. Я не знаю як з цим впроратись 😭 До скількох років це нормально бути з соскою? У старшого я прибрала за 1 раз, але це зовсім інша дитина

Проблема со сном у ребёнка в 3 года: что делать?

Дівчата , чи було у когось таке, що дитина в три роки відмовилась від денного сну? В мене вже крик душі просто 😩 Кожного дня вкладати її спати вдень-це знущання над моєю нервовую системою . Вона засинає по 2-2,5 годинни🫠🫠( починаємо десь о 14.00 і тільки ближче до 16.00 засинає) потім спить до 17.00 десь , і ясен хрін що на нічний сон потом її вкладати о 21.00-22.00 неможливо просто 😩засинає під 23.00-00.00 аж 🫠🤷🏼 ♀ Зранку встає о 8.00-8.30((( Чи то нам до невролога треба ? Мелатонін ввечері іноді даю, вдень ні .