Ой, не знаю що і думать...можливо післяродова депресія чи ще якась фігня. Час від часу відчуваю такі жосткі припливи злості, шо ладна трощить усе на своєму шляху. Стаю як мєгєра, а якшо малий ще морочить, то взагалі істєріка. Я стараюся себе контролювати, заспокоювати, говорить, шо усі наші проблеми тимчасові. Не виходить.
Мозгами розумію, шо це неправильно, а нічого зробити не можу. Як з цим боротися, це ж не нермально??!
Ооо...ми теж каляску геть не любимо. Прогулянки для нас тільки по двору на ручках.
Я вас понимаю.
У меня иногда тоже такое состояние (
Мы ещё за городом живём, машина только одна, муж ездит на работу ( добраться в город к людям, невозможно, так как на маршрутке не получится доехать с калячкой и малым одной ( даже нет возможности просто выйти кофе нормального попить, не то что развееться. Живём в троем, иногда приезжает мама или кума, то хоть тогда у меня есть время отдохнуть и забыть о всех своих проблемах. Но я спасаю себя мыслями, что у меня здоровый ребёнок, а все остальное это пыль, проблемы не весны и все наладится ❤️
Давайте не падать духом! Не всегда же будет чёрная полоса, скоро должна быть белая! Держитесь, я с вами!
Пропейте витамины и валерьянку,и учитесь себя сдерживать ведь ребёнок ни в чем не виноват!все будет хорошо))))и ни каких после родовых депрессии нет)
Я рыдала ночами от безысходности, меня бесили все и всё вокруг, мне казалось , что я хочу убивать . Оно прошло ) это ещё гормоны)) все наладится)
@m.kharytonenko, ну, меня ещё иногда очень бесит бывает )) но это уже в силу характера )
Всего Вам самого наилучшего )
Малого на татуся/бабусю/няню і годину-дві прогулятися самій, походити по магазинах! Я злості не відчувала, але пригнічення як рукою знімало)
У нас з няньками проблема. Тато наш на роботі сутками (так сказать, тікає з дому), а живемо ми втрьох.
Так само, тільки ми ще постійно в хаті сидимо бо малий не сидить і не спить в калясці, тільки ввечері 30хв прогулянки і все