Я шукаю нові рецепти солодких пирогів, не тому що я люблю пекти, а тому що таю від аромату випічки у домі - це неповторний аромат спокою, затишку та безпеки.
.
Я перебуваю у декретній відпустці, не тому що, кайфую від отієї усієї рутини, а тому що відчуваю, що ніколи як зараз більше не буду потрібна дітям - це мій перший і останній шанс бути ближче до них.
.
Я гуляю з дітьми щодня не тому що це корисно для їхнього здоров'я, соціалізації, мого кольору шкіри чи глибини мішків під очима, а тому що люблю ніжитися під сонечком, грітися теплим вітерцем і вдихати запах жасмину з півоніями.
.
Я їм вітаміни не тому, що це корисно для мене і мацьопки в період лактації, а тому що це єдине, що додає життєвого тонусу у мої ранкові години (а може це плацебо?! Нехай і з iherb?!)
.
Я готую дітям кашу вранці та ввечері не тому, що це корисно для їхнього організму, який стрімко росте, а тому що - це єдине, що здатна швидко зварити на будь-якому етапі втоми чи бадьорості.
.
Я втикаю в телефон, а там соцмережі, Viber, Telegram, Instagram, онлайн шопінг, не тому, що мені дико нудно з дітьми, а тому що цей віртуальний світ рятує мій мозок від заплутаного аналізу з пошуку сенсу у метушні. Це спосіб забуття, втечі, хоч на якийсь короткий проміжок часу.
.
Я припинила пошук свого життєвого призначення у декретних буднях, не тому, що така безталанна, а тому що його просто не існує. Є лише життя з його поетапними завданнями. І зараз мій урок - це бути мамою і дружиною для близьких мені людей. А далі будуть ще якісь. Певно, будуть тоді, як цей засвою на 12 /100 балів.
.
Мораль: Якщо називати речі своїми іменами я знаходжу у них сенс❤️❤️❤️