Ніколи б не подумала, шо зможу когось так сильно любить! Як тільки залишу його на декілька годин на бабусю, то місця собі не знаходжу. Ми вже звикли один до одного. Хоча після пологового у мене була шалена паніка. Я думала, що не впораюся, що я якась нетака як треба. Кожного дня я боялася вечора, бо ми частенько ввечері плакали.

Перший місяць злетів швиденько, а от другий місяць ми мучились конкретно. Поки не здали аналіз на переносимість лактози.

Зараз так хочеться шоб час зупинився, шоб моє маленьке дитятко побуло маминим якомога довше. Бо вони так швидко ростуть. Ось скоро нам уже і 3 місяці. Так хочеться, шоб ці ніжки якомога менше спотикалися, не падали. Скільки буду жити - буду переживать і молитись шоб у цього зайчика все було добре.