Сепарація - це дуже актуальне для мене питання. І не тільки тому, що старша донька проходить підлітковий етап (і це ой як непросто), а молодша - поступово доростає до "кризи трьох років" (це для мене значно простіше, але її батька таки "штирить"). А більш за все тому, що сама я в дитинстві зіштовхнулася із неможливістю відсепаруватись психологічно, і з муками та допомогою спеціалістів проходила це майже в тридцять. При чому фізично окремішність стала травматичною (до бабусі в інше місто в 10 міс, яслі в рік, продльонки і ключ на шиї). Хай вашим дітям пощастить більше. Ось тут почитайте, будь ласка, непогана стаття:
ссылка
🌱
А як у вас?