…Спливло життя, як листя за водою.

Я пригадала матір молодою.

Вона у мене, як була молодша,

була предивна, як на людський глузд.

Було, сльозами набрякають очі,

вона ж сміється кутиками вуст.

Таке обличчя чи така вже звичка,

а голосочок! – чистий, мов кришталь.

Така була красива молодичка,

вуста сміються, а в очах печаль.

Вона й мені казала :

– Як не буде, не скигли, доню, то великий брид.

Здушили сльози – не виходь на люди.

Болить душа – не виявляй на вид.

ЛінаКостенко

«МарусяЧурай»

P.S.Посвящаю всем мамам, которых с нами рядом нет, но есть душа, а она вечна, значит никто не умер...берегите близких, цените каждый день, каждый миг...❤❤❤