…Спливло життя, як листя за водою.
Я пригадала матір молодою.
Вона у мене, як була молодша,
була предивна, як на людський глузд.
Було, сльозами набрякають очі,
вона ж сміється кутиками вуст.
Таке обличчя чи така вже звичка,
а голосочок! – чистий, мов кришталь.
Така була красива молодичка,
вуста сміються, а в очах печаль.
Вона й мені казала :
– Як не буде, не скигли, доню, то великий брид.
Здушили сльози – не виходь на люди.
Болить душа – не виявляй на вид.

ЛінаКостенко
«МарусяЧурай»

P.S.Посвящаю всем мамам, которых с нами рядом нет, но есть душа, а она вечна, значит никто не умер...берегите близких, цените каждый день, каждый миг...❤❤❤