НЕВІСТКАМ!

Якщо невісткою, ти, стала у житті,

Повинна твердо і свідомо зрозуміти...

Свекрухи - це ті ж самі матері,

Й, сини ,для них,-всього лиш діти.

Любимі, наймиліші, дорогі,

З яких пилиночки, весь час, здувади.

Переживали, й піклувалися всі дні,

Поки, з маленьких - у дорослих підростали.

Якими треба поділитись враз...

Віддати...Передати в чужі руки.

Бо вже прийшов той самий час ,

Що називається,ще, днем розлуки.

Та важко їй змиритись з тим,

Що хтось чужий "запав" на сина.

І буде поряд, разом з ним,

Ділитись всім щодня і щохвилини.

Свекруху, як невістка, зрозумій,

Хоч, з недовірою, на тебе подивилась.

Як рідну матір, полюби вдвійні,-

Вона з тобою найціннішим поділилась.

Не зазнавайся, ти, і не гордись,

Що вкрала в матері дитину...

Прислухайся, підтримай, поможи,-

Свекрусі пережити нелегку годину.

Бо серце матері, завжди болить...

Щоб був щасливий і здоровий.

І, поруч, щоб підтримали, в ту мить,

Коли із труднощами зійдеться в двобої.

Ти радься зі свекрухою, ділись,

Усім ,що тільки можеш, хоч не хочеш...

І, донькою вона тебе назве, колись,

Якщо, ти, їй у тому допоможеш.

Бо ти така ще зовсім молода,

Можливо, гонорова й норовлива...

Та, йти на компроміс,- це зовсім не біда...

Свекруха - теж проста, в відношенні,людина.