ПРО МОЄ ПЕРЕБУВАННЯ В ІНФЕКЦІЙНІЙ ЛІКАРНІ (Одеса)
За минулий тиждень трапилось мені двічі потрапити до "інфєкционки" З ДИТИНОЮ. Якщо перший раз нас прийняли, так би мовити, "прийшли, то прийшли", то другий... Не кажу, що перший раз настрій лікаря якось мене зачепив, він просто машинально виконував свою роботу та заповнював історію. Мене тоді не попросили показати навіть документів, що мене, до речі, здивувало. Я навіть потім сама запропонувала вписати якість паспортні дані мої, як матері, і свідоцтво про народження дитини, на що мені відповіли, що це не обовязково.
Коли ми прийшли у відділення, нас зустріла стара-престара бабка-санітарка зі словами "чому без бахіл?", але в таких випадках важко пояснити ТАКІЙ людині, що бахіли - це останнє про що я думала, коли на нас чекала швидка. Але за дві гривні бахіли в мене зявились.
Коли час прийшов підійматись на другий поверх, то вона відмовилась нести мою сумку з речами, тому що в неї болить спина. Питання, якого х*ра, тримати в штаті людину, яка ніяким чином не може допомогти мамі, в руках якої сумка, може і не одна, і дитина. Моє щастя, що моя малеча не боїться сторонніх людей, та пішла за руку з тією "дамочкою" пішки по сходах. Але ж не всі діти можуть от так поводитись з чужими, деякі ні на секунду не можуть відлипнути від мами. Може, я щось вигадала собі про допомогу з боку цієї жіночки, якщо так то поправте, будь ласка.
Наступного дня лікарка сказала, що в нас була легка форма кишечного вірусу, тому може відпустити нас під моє особисте зобовязання. Дивлячись на те, що моя дитина півночі не спала, через сусідського хлопчика, через пережитий стрес від крапельниці, тому що це реально жорстоко все відбувається, зважаючи, що вона проявляла інтерес до їжі, нормально гралась, ми поїхали додому. Але... через п"ять годин по приїзді додому, в нас піднялась температура і трималась аж до ранку, дитина була знесилена та хвора, тому ми знову зібрали речі, та поїхали до лікарні.
І от другий раз почалася жесть. Нас приймала дуже цікава лікарка, така собі жіночка невеликого зросту, добрячої радянської закалки, яка почала мене вичитувати за те, що я знехтувала здоров"ям своєї дитини, поїхавши додому. Ніби я така безвідповідальна мама, що прощення мені немає. Клас! От вміють наші лікарі підтримати, коли нерви мами на межі, хвилювання зашкалює, тому що дитина майже непритомна, І ще на додаток я не взяла документи, за що теж отримала догану. Чесно, нерви здали і почали текти сльози. Я взагалі людина з міцними нервами, але тут просто не витримала. І взагалі ця лікарка на прийомі поставила під сумнів кваліфікацію лікаря, яка нас спостерігала.
Цього разу мене зустріла вже інша бабка-санітарка, яка без зайвих слів про бахіли провела мене до відділення, допомогла з багажем, та ще й намагалась заспокоїти, що таке трапляється і нічого страшного в тому, що ми повернулись немає.
Лікарка, що нас лікувала, також навіть слова поганого не сказала, про те що ми повернулись. Просто спитала на скільки погіршився стан дитини. Заспокоїла мене, що це добре, що ми повернулись, було б гірше, якщо продовжили лікування вдома. Людина абсолютно адекватна і нормальна. Вона мені одразу сподобалась, ще тоді, вперше. Виникла якась абсолютна довіра як до лікаря та до людини. Вона не дивилась на мене, ніби я їй щось винна, ніби вона тут спину гне, лікуючи мою дитину, так як робили це лікарі "на прийомі". Такій людині хочеться щиро сказати дякую.
Персонал. Висновок в мене один - все залежить від зміни. Дехто думає, що вони просто працюють, а дехто дійсно допомагає мамам лікувати дитину. Одні медсестри враховують поведінку дитини при крапельниці, роблячи це якось більш цивілізовано. А дехто машинально виконує свою роботу. Коли мені принесли стільчик, щоб я сорок хвилин не стовбичила, зігнувши спину, то в мене ледь щелепа не відпала, що таке може бути. Звичайно, що не у всіх випадках можна сісти, але сам факт, що персонал подумав про це, враховуючи, що паралельно вони ще й приймали "новеньких".
Умови перебування. Від цієї лікарні 5-зіркового рівня комфорту я не очікувала, але думала, що буде гірше. Помітно, що в цій лікарні працює конвеєр, тому що інтер"єрчик в палатах "подуставший", незважаючи, що ремонт робився десь два-три роки тому, на мій погляд. Меблі оновлюються, є нові та більш місткі тумбчки, є нові ліжка зі старими матрацами, і тобі здається, що в них запхоли здоровецькі каменюки. В деяких палатах я помітила навіть нові дитячі ліжечка, хоча нам двічі попадались такі старі, як ота "ввічлива" бабка-санітарка. Умов для мами, щоб якось привести себе до ладу і не почувати себе смердючою ганчіркою, немає. Це я про душ! В вашому розпорядженні лише унітаз та рукомийник, що є в кожній палаті, але й це не так погано.
Сервіс. За чистотою в палаті повинні слідкувати самі мами. Це навіть прописано в правилах перебування в палаті. У вашому розпорядженні є швабра, відро, ганчірка. Раз на день все ж приходить санітарка та протирає підлогу. Одного разу це було навіть двічі, попалась якась більш відповідальна зміна, хоча в них була "запара" з надходженням хворих. В палаті тепло, але якщо на вулиці лютує мороз та вітер, то буде холодно, тому що присутнє дуже велике неякісне металопластикове вікно, яке трохи продуває. Коли нас відпускали додому, то санітарка попросила зібрати постільну білизну. І от тут знову, питання, чи дійсно я повинна це робити? Мені, якби не "впадло", але неприємно, тому що миття підлоги мені вистачило.
Висновок. Медицина в нашій країні вважає, що не вона працює на нас, а ми на неї. Тотальна відсутність контролю за рядовим персоналом. Лікуючи нас, вони ніби роблять нам послугу, і ми перед ними в боргу, що не можливо якимось чином сплатити. І все це, на мою думку, МІНУСИ БЕЗКОШТОВНОЇ МЕДИЦИНИ, про яку нам на кожному кроці говорять, але забувають зауважити, що існує ця медицина на гроші платників податків. В мене все!
