Читаю, вирішила і я написати свою історію пологів на пам`ять. Хоча мені здається і ніколи цього не…

Читаю, вирішила і я написати свою історію пологів на пам`ять. Хоча мені здається і ніколи цього не забуду)

Оскільки в мене стояв пессарій і була дуже коротка шийка , лікар вирішив госпіталізувати мене на 36 тижні в допологове відділення. На 37, в понеділок зняли кільце і сказали чекай, народити можеш через пару годин. Я вже налаштувалась, але нічого так і не відбулось. Походила декілька днів з розкриттям в 2 пальці, і вирішила, якщо новий рік хочу зустрічати вдома, народити треба найближчі 3 дні) попросила лікаря подивись мене на кріслі, але змін не було. Сказав піди погуляй подихай повітрям) вирішили ми з мамою піти в Епіцентр купити новорічні подарунки) так находилась, що трохи почала спина боліти, але я чітко вирішила, що просто так багато давно не ходила ) ввечері в палаті попила чаю, дивилась фільми, все як завжди. Тут заходить медсестра, питає як справи, кажу нагулялась так, що аж спина болить) і щось мене потягнуло спитати, а як взагалі пологи починаються, бо за всю вагітність ні єдиних тренувальних переймів. Вона уважно на мене подивилась і каже ходімо на монітор, подивимось чи переймів нема. Я здивувалась, кажу, я б напевно відчула) записались-переймів нема. Але черговий лікар каже давай я тебе подивлюсь на кріслі. Вона туди, а там розкриття 4 пальці😳каже терміново піднімаємось в родзал і дзвони своєму лікарю, чоловіку, мамі) я здивована пішла збирати речі) було 23.30. В родзал піднімалась весела, жартувала і казала, я ж не народжую, нащо ми речі забирали?) приїхав мій лікар, і позіхаючи каже ти впевнена, що народжуєш?) кажу наче ні, вибачте, що розбудила😂 подивились, розкриття вже 6 пальців, а переймів все нема. Прокололи пузир і поставили мені крапельницю з оксітоцином. Через 10 хвилин почались перейми. Хоч я і буда впевнена, що буду кричати на весь пологовий і перед цим просила ЕА одразу як почнеться процес, я терпіла їх мовчки. Через 20 хвилин приходить мій лікар, дивиться мене і каже давай тренуватись тужитись. Весь цей час ми жартували і сміялись, дякувати лікарю, акушерці і мамі) потім мене переводять на крісло і по дорозі я питаю, а що ЕА вже не буде?) на першій потузі я відчула, що зробили епізіо, але біль була приглушена. Ще 2 потуги і моя доня вже буда на мені) при чому кричати почала, ще навіть повністю не народившись) і тут почалося найнеприємніше, мене почали зашивати, адже розірване було все( використали 3,5 метри ниток( але нічого, все заживе, і все забудеться)

Загалом весь процес зайняв 2 години і 40 хвилин, навіть злякатись не встигла))