Знаєте я завжди старалася не осуджувати інших хто кричить на дітей, чи б'є по жопі. Звичайно я проти агресії, побоїв і тих страшних речей, які показують по телевізору.
Але коли ти намагаєшся зробити строгий голос, і за хвилину десять разів повторюєш, злізай, не можна, мама не дозволяє... А тебе тупо не чують, ігнорять, в такі моменти хочеться просто взірватися, і ти довго повторюєш, відволікаєш першою попашою іграшкою чи вже не зовсім іграшкою, а результатів майже нема. І якщо цього назбиралося надто багато, тоді вже починається підвищування голосу, особливо в небезпечних ситуаціях, а потім може прорвати і на істєріку дитини ти так само реагуєш істєрікою. Я в такі моменти можу швиряти речі в іншу сторону чи грюкати дверима, бо я не можу викинути всю злість і біль на дитину, тому позбавляюся таким чином.
Зі сторони легко судити, не нормальна, як так можна це ж дитина, припишуть дитячі травми, напевно бідний вдома страждає, мама якась ненормальна в тебе....і тд.
Звичайно може я вже і стала істєрічкою, як сказав чоловік, тебе двохрічна дитина зламала.
Але мами як і хазяйками не народжуються, ними стають. І це кожен день праця, ти можеш лежати на дивані, але ти ніколи не можеш дозволити собі відключитися і поспати поки дитина в іншій кімнаті бавиться, бо ти одним вухом слухаєш, одним оком дивишся за дитиною. І ти не можеш повноцінно приділити увагу своїм обов'язкам і бажанням, бо весь час з дитиною. Бо в голові весь час, щоб, щось не проковтнув, до розетки не поліз, не поламав/розбив, не випив... І так кожен день. І це назбирується, але нікуди не дівається.
Я не ідеальна мама, але від того, що я можу накричати на людях на дитину я не є поганою. мені після такого хочеться просто здохнути, нікого не бачити і не чути. Просто я так втомилася від цього всього, що останнім бажанням лишається просто здохнути, але навіть і цього собі дозволити не можеш. Бо одна неділя, пару годин на себе і то не спасає, бо тебе чекає теж саме, від цього не втечеш. І наче треба щось міняти, але що навіть не знаєш, бо вже мозгами давно злеградував, але в сонячні дні знаходиш щось хороше і позитивне.