Допоміжне обладнання для немовлят: користь чи шкода?

Молодим батькам, що дбають про розвиток дитини, не завжди легко розібратись в розмаїтті обладнання та рекомендацій з доцільності його застосування. Нині доволі популярними є девайси, що, як часто-густо прийнято вважати, стимулюють фізичний розвиток та допомагають матусям і татусям розвантажити свої руки й звільнити час. А оскільки зовсім скоро новорічні свята, варто дослідити, які подарунки принесуть користь родинам з малюками, а які – навпаки☝

У бажанні зробити корисний подарунок для розвитку варто орієнтуватись не лише на принцип «друзі так робили», але й зрозуміти, як у певні етапи дитинка розвивається фізично й розумово, й на основі цього зробити висновок, чи принесе користь те чи інше допоміжне обладнання.

Отже сьогодні ми вирішили разом трішки розібратися з такими речами, як шийне коло для плавання, стільчики для сидіння, ходунки та «віжки».

Усі ці прилади об’єднує загальне призначення – дати дитині змогу опановувати й виконувати нові дії та рухи. Здавалося б, це допомога та стимул для опанування більш складними моторними навичками. Як правило, перебування дитини в цих засобах викликає радість та захоплення дорослих, вони активно хвалять дитинча та спонукають продовжувати. Тому дитинка, спостерігаючи реакцію батьків, не завжди може адекватно оцінити власні відчуття – втому, перевантаження та навіть виснаження.

Однак, варто розуміти, що розвиток моторних навичок – це надзвичайно складний комплекс змін, що мають відбуватися дуже поступово. Мозок формує нові нейронні шляхи, крок за кроком дозрівають зв’язки між нервами та опорно-руховим апаратом, сенсорні системи активно аналізують зміни положення тіла, нові відчуття та формують адекватний відгук.

Якщо ми самостійно (а не за рекомендацією педіатра чи фізичного терапевта) втручаємося в цей процес, намагаючися стимулювати виконання дій, до яких тіло ще не готове, замість користі можемо отримати, навпаки, гальмування розвитку чи формування викривлених рухових навичок, до корекції яких доведеться докладати значних зусиль.

Отож, чим конкретно може бути некорисним певне обладнання та які є альтернативи?

👉 Коло на шию для плавання

Може викликати перенапруження м’язів спини, через що у віці 3-4 місяців дитина формує некоректний стереотип вертикалізації. Тобто, замість того, аби вчитись перевертатися на животик та підніматися на ручках, вона вигинається назад («у місток») та намагається рухатись за принципом краба. Через це м’язи корпусу отримують нефізіологічне навантаження, що може призводити до порушень постави, затримки ходіння та інших розладів рухового апарату.

Якщо дитина завдяки надувному колу може «ходити» по дну ванни, тут також немає чому радіти. Це означає, що присутній від народження рефлекс ходіння не згасає – і це не має жодного стосунку до успішного ходіння як сформованої навички. Якщо не дати згаснути вродженим рефлексам, більш прадавні зони мозку зберігають активність, не даючи можливості включитись у роботу більш «сучасним» зонам кори головного мозку. А це розвиток мовлення, уваги, довільних дій та складних рухів.

✋Чим можна замінити?

Якщо вам хочеться, аби дитинка плавала, тримайте її власними руками. Якщо мамина спинка вже не витримує купати довго дитину, розгляньте можливість відвідання басейну формату “мама+маля”. Але купати дитину ціною власного здоров’я точно не варто!

👉 Стільчик та подушки для сидіння

На жаль, ще й досі багато хто вважає – чим раніше сидить дитина, тим вона «розумніша». Але як і з будь-якими моторними навичками, дитина починає сидіти лише тоді, коли до цього готове все її тіло. Якщо ж саджати дитинку у горщик, стільчик, рюкзачок-кенгуру або підпирати подушками – дитина буде сидіти, бо їй нема куди подітися. Чим це шкідливе? Оскільки м’язи пресу та спини ще не готові, в дитинки «провисає» та викривлюється хребець, внутрішні органи та таз зазнають підвищеного навантаження. Все це не додає здоров’я і розуму, як можна здогадатись.

✋Чим можна замінити?

Дайте дитині змогу гратись у великому просторі – на ковдрі на підлозі, в ліжечку або манежі. За допомогою власних ручок вона буде поступово підніматись та сідати – і так само опускатися, коли стомилася, щоб відновити сили. Це є природнє тренування, яке ніяк не потрібно пришвидшувати.

👉 Ходунки

Ще одна дуже популярна річ – ходунки. Дитину саджають у спеціальний візочок, в якому вона може пересуватися, штовхаючи себе ніжками. На вигляд весела справа є дуже шкідливою, оскільки викривлює формування навички ходіння. В чому це виявляється?

Від природи аби ходити, дитина має навчитись тримати рівновагу, завдяки бурхливому розвитку вестибулярного апарату та його зв’язків із м’язами пресу, спини, ніг. У ходунках дитині не має необхідності тримати рівновагу – це за неї робить прилад, тому ці зв’язки не формуються.

Ходячи самостійно, дитина весь час падає – і це лякає батьків. Але тільки під час падінь дитина вчиться групуватися, й це береже її від травм. У ходунках ця навичка не формується. Тому згодом дитина зазнає гірших травм під час неминучих в дитинстві падінь.

Аби ходити вірно, м’язи стопи, стегон, гомілок та всього тіла мають злагоджено працювати, і це дуже складний комплекс змін у сенсорних та руховій системах. У ходунках дитина може рухати ногами як завгодно, через що може формуватися ходіння на носочках, п’ятах, зовнішньому чи внутрішньому боці стопи, що призводить до непевної ходи та деформацій стопи та постави.

Мало ходити – треба ще й «вписуватись» у навколишній простір, тобто тренувати координування зору, пропріоцептивних відчуттів та відповідних рухів. У ходунках дитина часто розважається тим, що б’ється у стіни або двірні проході – не отримуючи при цьому шкоди. Відповідно, не формується адекватне сприйняття тіла у просторі, відчуття кордонів тіла. Це також призводить до підвищеного травматизму згодом.

До того ж, ходунки найчастіше містять в собі багато яскравих іграшок, тому дитина не має змоги сконцентрувати увагу на відчуттях тіла. І непомітно для себе вона перевантажує нервову систему враженнями (рухи, іграшки, нові відчуття та емоції) – через що може бути перезбудженою та мати проблеми із засинанням, годуванням тощо.

✋Чим можна замінити?

Поки дитинка сама не ходить – нехай плазує, це надзвичайно важливий етап розвитку. Щоб вам було спокійніше, приберіть усі небезпечні предмети (вуличне взуття, побутову хімію, скляні предмети тощо). Створіть безпечний простір, і дитина буде рухатись вільно, поступово намагаючись підвестися на ніжки за допомоги меблів та чіпляючись за ваші ноги. Тим самим вона укріпить усі потрібні м’язи і піде тоді, коли буде готовою до цього.

👉 Віжки

Дуже зручна річ для вигулювання малят, які ходять ще невпевнено! Схожі на повідок, їх вдягають на груди дитині й тримають маля перед собою. Не треба нахилятися або бігти за тодлером, який вирішив вискочити на дорогу. Але, цей девайс, на жаль, це так само зручна для дорослих – але шкідлива для малюків річ.

Оскільки дитина ніби «висить» на віжках, вона так само не формує адекватне відчуття тіла та навичку підтримки рівноваги. Віжки страхують дитину від падінь, тому коли їх знімають, дитина не розуміє власних можливостей та обмежень і часто сильно травмує себе, оскільки падає прямо обличчям.

✋Чим можна замінити?

Водіть дитинку за руку або тримайте разом мотузку, іграшку, тощо. Якщо дитина намагається від вас втекти, це важливий виховний момент – пояснити, що на вулиці цього робити не можна. Для цього весь час нагадуйте їй, що на прогулянці ми ходимо за ручку. Якщо дитина протестує – візьміть її під пахву й пронесіть декілька кроків (це незручно, тому дитина скоро погодиться, що краще йти самостійно).

І головне, пам’ятайте: якщо дитина здорова та знаходиться у спокійному та розвивальному просторі, вона ніде не подінеться й у будь-якому разі опанує усі необхідні навички та знання! Якщо ж ви маєте питання щодо розвитку малюка, або є певні проблеми зі здоров’ям – тим більше, не нехтуйте рекомендаціями фахівця, що знається на фізичному розвитку дітей.

Анна Римаренко, психолог, авторка семінарів та книги для батьків, спеціально для Сенсорія / Sensoria.

Дякуємо за допомогу у підготовці матеріалу педіатру, керівнику клінічного напрямку медичного центру педіатрії розвитку «Особливі» Лідії Бабич @DoctorLidiaBabich!