Чотири роки промайнуло дуже швидко! І тільки зараз я помітила що біля мене чуйна, чуттєва, тонка душею і в той же момент сильна характером леді. В нашому житті настав період навчання для мене. Я вчуся по іншому реагувати на все. Моя донечка вчить мене яке відношення має бути до дитини, дівчинки, донечки, жінки. Я дуже вдячна що вона виховує мене. Як тільки я починаю гніватися і тон розмови змінюється, Ульянка одразу вказує мені, що не треба говорити так з нею! І доки я не заспокоюсь не зміню підвищений голос на спокійну ласкаву розмову, вона не реагуватиме на мої прохання. Хоча ще 2 місяці тому вона не придавала значення тому як з нею говорять. І ось в такої крихітної дівчинки в 4 роки вже є відчуття гідності. Я думаю що це чудово, адже не у кожної дорослої людини є це відчуття. Так цікаво влаштоване життя, можливо Бог дає нам дитину не для того щоб ми виховували її, а навпаки ... адже в швидкому потоці життя ми інколи просто не помічаємо себе...