Чогось дуже часто накриває останнім часом. Згадую... Думаю - а як було би, якби не та аварія... Якби я не поїхала... Якби додзвонилася...

Мій перший мужчина❤️❤️❤️ Мені було 21, і я купила подарунок на День Валентина, але в останній момент вирішила його не брати, щоб не почуватися дурою, якщо не отримаю подарунок у відповідь🙈🙈 Чомусь недооцінила, хоча на той момент вже 9 міс зустрічалися...

А ти мене вразив і подарунком, і сотнею квітів, і любов‘ю і тим особливим поглядом, яким більше ніхто в житті не дивився на мене, поки не з‘явився синочок)) Ніби я - твоє все😍😍

Було класно, ніжно, пристрасно і незабутньо...

А потім понеслось.... Ти часто їздив з країни, а я була така вся зірка в універі, твої ревнощі, мої капризи😞😞😞

В результаті сварка за сваркою і кінець стосункам

Аж поки через рік не отримала листа - живу в Італії, думаю про тебе, не можу забути, якщо ще любиш - чекаю тебе....

І я зірвалася. Залишила університет перед випускними - староста і відмінниця (моя група вперше відчула, як це - здавати іспити, коли ніхто не бігає за тебе випрошувати🙈🙈) і полетіла до того, хто вмів любити, як ніхто...

Італія вразила і зачарувала... Я - бідна дівчина, яка носила вдома одяг з мамою на пару, при тому, що вона в 2 рази ширша від мене - просто була Попелюшкою на балу. Ти давав гроші зі словами «Купуй все, що зробить тебе щасливішою» і це був мій перший шопінг в житті. Ти приходив з величезними букетами квітів просто так. А вранці я прикидалася, що ще сплю, і дивилася, як ти вариш мені каву, яка завжди втікала з турки🤣🤣🤣 і потім легенько ставиш її під ніс, щоб ніжно розбудити улюбленим ароматом... Ми купували піцу, сідали на березі моря і загадували, на якій із зірок зараз на нас дивляться наші майбутні діти - 2 дівчинки і хлопчик, красиві, як мама😍😍😍

Я захотіла працювати, хоч грошей було на все, просто з впертості і переконувала, що треба економити (так вчили мене) - а ти говорив - «давай просто жити тут і тепер, бо ніхто не знає, а може завтра я помру» і я вчилася цього в тебе - жити сьогодні, не думаючи про завтра...

Таки поперла на роботу, застудила там ноги і ти цілу ніч масував їх теплими руками....

Я була нестерпною, але ти все згладжував і любив, балував, ніжив...

Я була молода і красива, а тут італійці... Там вперше зрозуміла, як це - коли тебе обсипають увагою звідусіль... Не зраджувала, але ти ревнував... Знову почалися непорозуміння

А потім власник мого ресторану запропонував зробити документи, та для цього треба було поїхати в Україну. Пам’ятаю, як ти готував нам їсти і я сказала, що купила квиток - ти завмер на кілька сек і сказав «Я піду куплю твою любиму моцареллу, в Україні її нема, а ти так любиш». Я почала щось про те, що це туди і назад, ти слухав і кивав, але твої очі були такими порожніми....

Я навіть не подумала про дату, на яку брала квиток - вже в той день зрозуміла, що це твій день народження....

Ти посадив мене на трагетту, поцілував і пішов... А потім сказав «Я тебе любитиму вічно і відчуваю, що більше не побачу»... І ти плакав. Хто сказав, що чоловікам не можна плакати????? Це їх робить слабкими??? Ні - лише справді сильні чоловіки не бояться показати за сльозами свою Душу....

P.S. Далі буде...