Почуваюся жахливою мамою... Всім серцем люблю свою донечку, але розумію, що катастрофічно мало…

Почуваюся жахливою мамою...

Всім серцем люблю свою донечку, але розумію, що катастрофічно мало приділяю їй часу...

І де його взяти - той час????

Коли випадає «вільна хвилина» і - о чудо - малий непосида чимось займеться 2 хв - треба встигнути кинути прання, розвісити випране, розкласти висушене, зварити їсти, 100 раз і день замести підлогу, скласти все розкидане, щоб не потонути в іграшках, витерти зі столу і т.д і т.п.

Але ці 2 хв так швидко минають і знову малі рученята тягнуться до тебе, щоб монополізувати....

А вона ж теж потребує ласки і уваги😞😞😞

І найбільше боляче саме в моменти, як зараз - коли вже 1,5 год вона чекає вечері, а малюк все не засне, плаче і вередує - а моя золота дитина ще й питає «Мамочко, може тобі допомогти?»...

Так хотілося би мати можливість закутатись з нею в теплий плед, пити чай, дивитись гарний фільм і обніматися...

Але я одна, і в добі лише нещасних 24 год, яких ні на що не вистачає, і гора обов‘язків... 😭😭😭😭😭