Сьогодні заколисуючи сина, зрозуміла шо діти це земні янголята. Мій Данило така непосидючка, він цілий день надзвичайно активний, і коли час доходить до сну я стомлена хочу аби він поскоріш заснув, без колисання бо уже мені важкувато. Але сьогодні син сів на ручки і сказав мама аа-ааа-а, я згадала все з моменту його народження, і зрозуміла що: немає більшого щастя а ніж моменти близькості зі своєю дитиною. Колись він виросте і можливо обійматися не хотітиме, тому щас я хочу обнімашок, цілувашок по максимуму. І от до чого я веду: не сприймайте за буденність любов своїх діток, це найщиріша річ у світі. Наші діти люблять нас, не за фігуру, манікюр, зачіску чи щось інше, вони дарують нам любов просто так. Тому цілуйте, обіймайте діток доти доки вони самі вам не відпустять 😇😇😇😇😇