#адаптаціядодитячогосадочку #дитячіістерики Я не буду в цьому пості описувати загальні методи та…

#адаптаціядодитячогосадочку

#дитячіістерики

Я не буду в цьому пості описувати загальні методи та прийоми для мінімізації стресу при адаптації дитини в садку, їх ви можете знайти безліч в просторах інтернету та книжкових виданнях.

Я опишу вам наш із сином алгоритм адаптації і нашу історію відвідування дитячого садочку.

Найперше питання, яке повинна задати собі мама:"З якою ціллю моя дитина буде відвідувати садок?"

Для соціалізації та розвитку дитини чи тому що вимагають обставини (робота мами наприклад)

Чесно, я б не хотіла,щоб моя дитина відвідувала садочок. На мої сумніви в цьому бажанні впливали негативні відгуки моїх подруг та знайомих, діти яких відвідували державні садки, мій власний досвід перебування в садку( я чомусь нічого приємного не згадую, лише як з хлопчиком чергувала в їдальні), мої власні страхи за дитину( образять, вдарять, не обнімуть і не заспокоять коли він цього потребуватиме)

Садочок асоціюється в мене з почуттям самотності та покинутості.

Та тут важливий момент!

Це мої страхи, які я проектувала на власну дитину, а моєму синові цілком може бути до вподоби час, проведений у садочку.

До початку занять в садку я часто розказувала історії про діток, які ходять в нього, про заняття, які можуть там бути,тобто якомога частіше заводила розмови про садок в позитивному руслі

Наводила приклади його сестрички та братика, який в цей час були в садочку

Розказувала свою та історію свого чоловіка про садок, показували фото.

Але! Я ніколи не обіцяла, що в садочку буде лише цікаво і гарно.

Важливо донести дитині, що в садочку може бути по різному:сумно,весело, цікаво, захопливо і ТД

Дуже жаль буде,коли ваш малюк після відвідування садочку, скаже,що ви його обманули,тому що там зовсім не цікаво, а хочеться постійно до мами.А особливо коли в групі будуть діти,які ображають і порушують поведінку.

Не розчаровуйте його своїми "солодкими" розповідями про садочок.

Приблизно за 2тижні до початку занять ми приїздили до садку і гралися на території.

Ми познайомились з медсестрою, завідуючою, ми погрались на майданчику.

Я намагалась звернути увагу сина на те,що тут може бути цікавого

На жаль, ми не познайомились з нашим вихователем заздалегідь, що мені б дуже хотілось.

У сина був негативний досвід останніх днів у приватному садку,тому я була в очікуванні першого ранку.

Я переживала, я відчувала як моє серце калаталось.

Я боялась, я тривожилася, мені хотілось плакати, я намагалась відтягти мить прощання з сином

Я не хотіла,щоб він туди йшов

Він це відчував.

Мами, ваші діти дуже чутливі до ваших емоційних станів!

І навіть фраза #тижпсихолог, яку я повторювала собі зранку,ніяк мене не заспокоювала

Я розуміла,що я здаюсь

Я знала,що треба бути впевненою, радісною, щоб зарядити цим дитину, але ніфіга в мене це не виходило

Ранок у нас був жахливий. Плакав син і плакала потім я біля воріт садочку

Через пару хвилину в групі я почула що син заспокоївся, чого не можна було сказати про мене.

Пару днів я сумнівалася,боялась, шукала нервово інші варіанти і не могла привести себе у норму.

Мені навіть не хотілось застосовувати ніякі дієві прийоми,які використовуються в таких випадках.

Я знову повернулась до думки:Діти плачуть в садочку за мамами, це нормально!

Вони сумують, вони ще не здатні взяти волю в кулак і заспокоїтись. Це нове, невідоме, поки що не дуже безпечне для них середовище, де вони лишаються самі.

І це треба врахувати і прийняти.

Дати можливість дитині посумувати дитині за мамою.

Моя дитина сумує за мною і плаче, для нього дуже болісний момент самого розставання зі мною.В групі він швидко заграється і прекрасно ладить з дітками та вихователем.

Отже було прийнято рішення-в садок водить тато,щоб мінімізувати стрес під час розставання.

І це подіяло.

Зранку я створювала радісну веселу атмосферу, якомога швидше збирала(хв 10), обнімала, цілувала, бажала гарного дня і казала,як сильно я його люблю.

Я йому та собі прив'язала стрічку на ручку, як символ нашої єдності. Коли стає сумно можна подивитись на неї і згадати,що мама поруч.

Дуже важливі в процесі адаптації ритуали.

Поцілунок в долоньку,обійми, поцілунок в щічку, побажання гарного дня, особливі, придумані вами методи прощання (дай п'ять, прощання носиками і ТД )

Дієві в цьому випадку завдання для малюків.

У нас було завдання для сина:знайти в групі пожежну машину та самоскид Важливо орієнтуватись на ті іграшки, які захоплюють саме вашого малюка.

Завдання знайти м'яч, конструктор, дізнатись імена діток і ТД. точно зацікавлять ваше чадо

Протягом дня син розказував мені як йому у садочку. Подібні розмови слід підтримувати і заохочувати, але не наполягати на них.

- Там є зламана машинка?А ти знаєш,що завтра ти можеш разом із хлопчиками погратися в СТО, ти ж таке любиш і поремонтувати цю машинку.

Дізнаєшся завтра у виховательки чи є там інструменти?

От і народилось нове завдання.

Таких історій було безліч, головне,їх підтримувати і емоційно підкріплювати.

Син ще не вірив,що я заберу його з садка,хоча я завжди забирала його в обіцяний час, а це дуже важливий момент. Тут треба для дитини час, щоб його віра у мене закріпилася.

Проговорити коли саме ви буде забирати своє дитя(коли ти поспиш, коли ти пообідаєш, коли повернетесь з прогулянки і ТД ) і обов'язково виконувати свою обіцянку

Ми ліпили всією сім'єю равликів, які його навчила вихователька в садку, підкреслюючи його нові вміння і що саме в садку ти можеш багато чому навчитись

Важливо знайти друга в групі,тоді і цікавіше і не так сумно чекати маму

По дорозі в садок важливо їхати в гарному настрої.Сміятись, жартувати, співати і ТД.

Я помічала той момент коли от от підуть сльози і швидко намагалась зреагувати, відволікти, розсмішити,щоб зупинити реакцію плачу.

По дорозі ми змагаємось хто швидше добіжить/доїде на самокаті до входу, потім шукаємо парковку, вгадуємо чий це транспорт вже припаркований, потім біжимо дивитись на меню, і в групу)

Там звісно складніше, бо хочеться плакати і тікати чимдуж додому

Але я імпровізую.

-Тсссс, ти чуєш, як хтось там грається?Ти уявляєш, там щось цікаве відбувається, а ти не бачиш!

Або

-Дивись хто там уже прийшов?

Обіймаю, цілую і кажу як сильно я його люблю, бажаю гарного дня.

Зараз син мене відпускає і йде в групу.Він хникає, інколи плаче, але самостійно йде і каже :Мама, пока!

Я приходжу завжди в обіцяний йому час, обіймаю, кажу як сильно я скучила, як рада його бачити.

Ми йдемо в радісному настрої додому, заходимо на дитячий майданчик.

Я розказую як пройшов у мене день, ділюся з ним, що було цікавого і що мене засмутило, а він розказує про свій день в садку.

Я сину розповідаю власну авторську історію про хлопчика, який сумував за мамою в садочку, і помічаю як вона його підтримує і як на мене, дає відчуття спокою.

Такі історії ви можете скласти зі своїми дітьми разом або самостійно і розказувати на ніч.

І дуже важливий момент похвали, як же без неї!

Я розказую про досягнення, старання сина нашим рідним так, щоб він про це чув, застосовуючи непряму похвалу.

Син за ці два тижні в садочку дуже подорослішав.

Він став більш самостійнішим, він відстоює впевненіше свою точку зору і бачу, навчився багато чого нового( і не дуже приємного теж)

Підкреслюйте для дитини,що вона за цей день підросла тому що це дійсно так. Ваша дитина за день точно хоч трішки, але змінилась і стала дорослішою.

Отже:

* дитина в садочку може плакати за мамою,так вона проявляє свій сум

* позитивний впевнений настрій мами

* відсутність ваших проекцій на дитину

* історії про ваш досвід перебування у садку, розповіді про садок в цілому

* знайдіть друга

* беріть улюблену іграшку дитини в садок (можливий варіант коли ви даєте дитині свою річ, так вона буде нагадувати про вас)

* забирайте завжди в обіцяний час

* приймайте сум дитини стосовно вашого з нею розставання, контейнуйте її переживання

* давайте їй завдання на день

* збирайтесь в садок в гарному настрої, веселіться, смійтеся, співайте

* підкреслюйте її досягнення та старання

* хваліть дитину, підкреслюйте її старання та вміння!

* підтримуйте дітей, обнімайте, цілуйте, кажіть як сильно ви любите їх і як скучили, як радієте їм.

Легкої та радісної вам адаптації в дитячому садочку!

ВАШ ДИТЯЧИЙ ТА СІМЕЙНИЙ ПСИХОЛОГ ІРИНА ПОПОВИЧ