Так легко ,погодьтеся,бути слабким... Коли не потрібно чогось досягати... Обходити труднощі шляхом…

Так легко ,погодьтеся,бути слабким...

Коли не потрібно чогось досягати...

Обходити труднощі шляхом легким,

Помилок не треба своїх визнавати...

Так легко брехнею мети досягать

І боляче жалити ближнього словом

Слабкому не треба навчатись літать

Він пішки здолає свій шлях по простому

Так легко сказати:"Країна не та!

Замало можливостей, грошей і часу..."

Дорога слабкого до болю проста,

Завжди невдоволена чимось гримаса...

Так легко сказати:"А винен не я,

То доля така мені змалку дісталась...

От в іншого краща ніж в мене сім'я,

А в того з кар'єрою гарно все склалось!

А чим я не кращий, чим гірше за них?"

Так важко їм заздрість свою приховати...

Вони з гіркотою на щастя чужих

Не стомляться вічно в думках заглядати

Так легко слабкому свій день починать,

Ще з самого ранку стомившись від всього...

На бруд у під'їзді весь час нарікать,

Самому при тім не зробивши нічого...

Він з легкістю буде дивитись на світ

Удома у кріслі або на дивані...

Як рясно буяє в саду його цвіт

Побачити зможе завжди на екрані...

Країни далекі,моря і міста

Усе це розвага для інших,заможних...

В слабкого дорога до болю проста,

Йому туди сунути носа не можна...

А те,що є доступ наразі для всіх

До вивчення мов і до знань всеможливих

В слабкого це викличе втому і сміх,

А й справді все легше чекати на диво...

І склавши так руки,крокують життям

Обділені світом і самі собою...

Усі їм щось винні...Судити не нам

Це вибір людини-лишатись слабкою

Так само, як вибір змінити життя

Всміхнутись пригодам,повірити в себе

Прибрати з під'їзду власноруч сміття

І вдячності погляд підвести до неба...

Не думать:"Що світ цей для мене зробив?"

А краще:"Що можу зробити для світу?"

Господь нас зернятками всіх сотворив

Від нас вже залежить-чи будуть з нас квіти...

Так легко насінням слабким у землі

Життя своє тихо в теплі пролежати...

А можна зміцніти в тонкому стеблі

До неба зрости і навчитись літати!

© Огнєва Інелла