Я колись тут писала про дипресію і що з нею робити. Так от я зрозуміла,що внаслідок нелегких подій у…

Я колись тут писала про дипресію і що з нею робити. Так от я зрозуміла,що внаслідок нелегких подій у моєму житті, я вмію давати собі під зад,коли чую,що ващє капєц.

Я бухаю. Ну,як сказати. Для мене взагалі не п'ющої- я бухаю. Вино,слабоалкоголку. П'ю також іноді транквілізатори і іноді антидеприсанти. Тому,що не можна мені в дипресію. В мене діти. Реву. Іноді. В'яжу. Роблю ремонти. Ну,як, наскільки встигаю. Я люблю робити ремонти( дивно,та?). Не так- найняв людей і ковбасьте. Я все роблю сама. Тому що не можу дозволити собі найняти робочих. Це дуже дорого для мене. Тому крихту там,крихту тут, зварила їсти, пов'язала...

Сьогодні зрозуміла,що треба копняком себе вигнати на танці,поки не втомилася до безтями. Сходила,відволіклася. Вони вже не викликають у мене захвату,як раніше але все одно добре відволікають і треба повернути здоров'я. У нас пів заняття фізвправ, а пів танців. Короче якось так.

Юлічка, пробач мені, що не говорю з тобою. Мабуть це тому,що я знаю,що ти мене пожалієш,а жаліти мене нізя, бо я тоді у гімно розклеюся. Дякую Ірчику,що терпиш мої істерики і бздики. Ти одна,кому я вивалюю усі свої почуття і божевільні думки...

Чоловік упав у дипресію. Ну що ж, не всі як я. Знаю,що він слабкіший. Зарився в собі і ні з ким не говорить. Поїхав десь у Київ по роботі,хай розвіється.

Максу завтра на прививку( ненавиджу поліклініку😯).

Всім щастя. Любіть своїх дітей. Цілуйте і обіймайте.