От все свідоме життя я думала, що завагітніти - два рази плюнути. По-перше кругом мене дівчата "…
От все свідоме життя я думала, що завагітніти - два рази плюнути.
По-перше кругом мене дівчата " виходили заміж по -зальоту" якось так у них складалося життя.
І завагітніти з першого разу для мене було нормальним.
Так ж само і я, завагітніла з першого разу. Хто читав мій пост той знає, чим все закінчилося.
Веду до того, що на все у нашому житті свій час.
Комусь судилося з першого разу стати мамою ,комусь з другого , а комусь з 5 і так далі.
Особисто я стараюся десь 4-5 цикл. Стараюся не рахувати і не звертати увагу. Звичайно, не завжди виходить.
Як на мене причина -страх.
Страх не стати мамою, страх болю, страх що ти станеш мамою в пізному віці.
Я читала багато історій де жінки писали - не народжу і я не відчую себе справжньою жінкою. Навіщо я така чоловіку?
Читала багато жінок таких як я, котрі втратили дитину і відчували вину перед чоловіком хоча вини вашої там і в згадках не має!
Усі ми заручники нашого власного страху.
Поки ми не поборемо його, то пізнати відчуття свободи, бути щасливим та відкритим до нового в своєму житті буде не можливим.
Дівчатка, хто втратив вагітність та боїться знову побачити дві полоски але дуже хоче пишіть мені. Будемо разом бороти свої страхи ❤️
Вероника ·
У Вас обязательно все получится ! На все воля Божья! Главное не опускать руки ! :)
Екатерина·
Я Вас чудово розумію, і так як і ви стараюся 4 -5 цикл і поки без результату. Але ніяк не можу побороти страх.Це дуже тяжко морально. А ще ніхто не розуміє, всі думають так легко після втрати дитини завагітніти і народити. Ці вічні питання " Так в чому проблема?"
Натали·
Мы стараемся уже почти год. И пока результата нет((( желаю Вам скорейших // и всего наилучшего.
Lesli·
@katrinangel, в мене бабушка та мама взагалі не розуміють чому досі я знову не вагітна. Вони обидві втратили першу дитину так ж само як я. Завагітніли родили відразу.
А я типу вже рік хожу та і не думаю про дитину по їх словах.
Іноді говорять що треба думати про чоловіка .
В такі моменти я так злюсь, що не вистачає слів!
Но.!
Я впевнена, що в мене вийде справиться з своїм страхом. Головне не думами про погане.
Не перекручувати все в голові, думати про хороше
Лена Прилука·
В ожидании первенца
Я вже поборола і Вам того ж бажаю!
Екатерина·
@denysenko777555 Ну бачите у кожного своя ситуація, в них вийшло зразу-значить так треба було. У Вас і у мене поки не виходить, але це ж не значить, що ми нічого не робимо для того щоб було інакше. Я взагалі перестала говорити на цю тему з будь ким. Бо все одно ніхто не зрозуміє.
Антоніна Корсакова·
Мама дочки (4 года)
Ми також втратили першу дитину, було складно наважитись на вагітність і не думати про погане... Вчимося позитивно думати разом)
Lesli·
@leno4ka.polischchuk, багато часу пройшло ?
Perlinka·
Ми також втратили,першу дитину,півтора роки назад.Тепер більше року не виходе...
N_K·
В ожидании первенца
Мы тоже потеряли первый раз 😢 вот уже 7 цикл будем пробовать (((( Удачи Вам !)
Лена Прилука·
В ожидании первенца
@denysenko777555 рівно рік
Svetlana Hubska·
Мама дочки-младенца
Якось дівчата в палаті на зберіганні розказували, як довго намагались завагітніти, хто півроку, хто більше року. Рахували цикли й починали нервувати, й вже сваритись із чоловіком.... а потім впускали думку "хай як буде". А далі такий схожий розвиток подій у багатьох: день нарождення, гуляли, випили, гарно відпочили, ввечорі трохи романтики із чоловіком під гарний настрій, без єодних жумок про вагітність...а через місяць бах! І дві омріяні рисочки))))
Lesli·
@svetlana.metall, у мене в п'ятницю дн, я так хочу випити 😬😬😬 невже дійсно перші такі дні алкоголь впливає
Lesli·
@dreamer_, і вам! Будемо разом старатися!
Lesli·
@rita.rita11.07, треба зібратися і не розкисати.
Будемо разом триматися ❤️
Perlinka·
@denysenko777555 ага)дай Боже,скоро станемо мамочками)
Мамчур Богдана·
Мама дочки-младенца
Я втратила першу дитину. Думала я нормально перенесла це. Тиждень поплакала і взяла себе в руки, але ж ні. Поїхав дах. Через 1.5 місяці після чистки я загреміла в лікарню напівжива, думаючи, що в мене бронхіт. Знайома зав.терапевничного відділу поклала мене на крапельниці за 1 годину до Нового року. В лікарню мене занесли. Розвела руками перед чоловіком і сказала, що то нерви, що у вас сталось?! І тут я прозріла. Я тронулась. Я сиділа на заспокійливих. Я не могла малювати, бо дуже тряслись руки. Навмисно купили картину по номерах маленьких і я днями опановувала свої руки. Ми 1.5 року намагались завагітніти і тут таке.
Минає деякий час і моя гінеколог каже - давайте, пора. Я так боялась і ще більше хотіла. З страхом і впевненістю, що все вийде - ми це зробили. Далі страх повтору і знову ж нерви, вирізаний апендицит на 14 тижні... але все добре! Моя донечка лежить поруч і я усвідомила, що більшого щастя не існує.
Не картайте себе! У Вас все вийде, головне вірте в це!
Svetlana Hubska·
Мама дочки-младенца
@denysenko777555 я думаю, що тут головне розслабитись) а адкоголь цьому як раз сприяє)
Ольга·
Мама сына (2 года)
Не уявляю що Ви пережили...в мене перша вагітність склалась вдало, але тим не менш намагались завагітніти з чоловіком трохи більше ніж пів року. Вірю що все відбувається вчасно і у Вас все буде добре