Найлютіший ворог - це колишній друг.
Вороги про нас нічого толком не знають, навіть якщо стежать. А вони завжди стежать. Вони не відають про наши серцеві таємниці, наши тривоги і прикрощі. Не знають хворих місць і наносять навмання свої удари. Як у дитячій грі "морський бій". І потрапляють частіше в порожні клітинки. Вороги не знають про наших близьких. Не знають, скільки грошей у нас в гаманці. Не знають, від чого ми плачемо ночами і чого боїмося. Не знають про наши проступки і тіні минулого. Ми ж не дурні, щоб ворогам таке розповідати.
А другу близькому, доброму все розповімо. Він все знає. І потім може безпомилково нанести удар по самому хворому місцю. І всі наші таємниці відкрити, щоб і інші могли вдарити. Друг все знає, якщо це був близький друг.
Та не був він ніколи другом, така людина. Він відчував почуття, які ми помилково прийняли за дружбу. А це була заздрість, яку він приховував і маскував. Навіть від самого себе. І в біді, в печалі, коли не було чому заздрити, такий "друг" був поруч. Втішав, підтримував і допомагав. Йому приємно було допомагати й утішати. Легко було у нього на серці. Заздрити-то нема чому було в такі часи. А при нашому успіху він відводив очі. Він зображував захоплення і радість. Він вітав з тріумфом, але відводив очі. І рука його була липкою, холодної, як лід, - просто ми не помітили, коли її тиснули. І вигуки захоплення були занадто гучними, театральними. А потім він втомився грати свою роль; занадто довго тривав тріумф і йшла п'єса. Він просто втомився. І знайшов привід для ворожнечі - його так легко знайти, якщо потрібно. Ми не так подивилися, не те сказали, ми занадто тиснемо, ми не так себе ведемо, ми маємо неправильні погляди, ми в різних політичних таборах, - та що завгодно можна придумати, щоб почалася ворожнеча. Привід легко знайти. А причина завжди була - заздрість.
І замість друга тепер - лютий ворог. Озброєний до зубів нашою відвертістю. Всі плани аеродромів та кількість танків він знає; і де припаси - теж йому відомо. І слабке місце - о, він знає, де наше слабке місце. І завдасть удар саме туди.
Але занадто засмучуватися не варто. Просто тому, що ця людина ніколи не була другом. Чи не був - і все. Прикидався. Навіть перед собою прикидався. Якщо став ворогом - не було дружби. А тепер відкрилися справжні почуття і спонукання. Так що занадто переживати не треба. Хоча важко на серці. І небезпека велика. Але в боротьбі переможе той, хто не зрадив. Хто дружив щиро. Хто вірив. Той і переможе. Зазвичай так буває ...(с)
Не зачаровувайтесь, щоб не розчаровуватись...