Я з тих мам, які до появи дитинки твердо переконані, що одразу привчатимуть до колиски☝🏻.
Я вважала, що дитина має звикати спати окремо, аби потім не впихалась до шкільного віку спати з батьками. Ну і загалом - треба ж колись від дітей відпочивати?😃
Але з появою Ромки👶 все пішло не по плану. Так, я хотіла б привчати його до колиски, але на заваді два вагомих аргументи (хоча більшість педіатрів👩⚕️ наводять їх розумними словами близько десяти).
Перший - банальна лінь. За день гоцання з дитиною, його капризів, плачів і перемін настрою "мама-вижатий лимон😰" не має бажання зайвий раз рухатись вночі. Мені дуже лінь встати і перекласти дитину з ліжка в колиску🤷♀️. І ще більше лінь робити це повторно через пару годин.
Друге - мені приємно дивитись на нього уві сні👌. Коли вночі ліниво відкриваєш око або прокидаєшся вранці і бачиш як сопе твій малюк - ти розумієш, що ця картина безцінна😍
До сих пор спим вместе) уже не совсем комфортно, ноги мне в рот😂, но удовольствие от маленького сопящего под бочком чуда все ещё покрывает недостатки) да и спит уже всю ночь, но главное рядом)