Моя історія пологів та розчарувань ПЦ
Народжувала я за порадою по домовленості. На 36 тижні підписала у завідуючої обміну карту, пройшла за направленням в ПЦ невеличкий огляд, взяла список необхідних речей і включила режим очікування. Ще під час підпису мені завідуюча сказала, що нічого крім дитячого одягу та підгузок збирати не треба, так як всім забезпечують, а родовий набір краще придбати в аптеці по прибуттю.
Знайомих породіль у мене не було, а хто з рідні та друзів і народжували, то більше 5 років тому, а як ви знаєте час не стоїть не місці, і все змінюється. Тож прочитавши поради на momlife та згідно списку я все ж зібрала аж три досить великих пакунки.
Щодо вагітності, то ніяких ускладнень я не мала окрім незначного токсикозу у першому триместрі та перших місяців 5 я не їла, і намагалася уникнути запаху, м'яса. Впродовж останніх тижнів ніяких натяків на наближення часу Х у мене не було. До останнього вільно керувала авто і живчиком бігала по місту, правда з невеличкими перепочинками.
І от на 41 тижні близько 2 ранку прокинулася від болю, який хвилями на мене накочувався. Мабуть воно, подумала я, ще раз переглянувши вміст сумок, прийнявши душ і привівши себе до ладу, почала заміряти інтервали, набрала лікаря, яка дала команду за речі і пологовий.
У пологовій залі я була вже ближче до 10 години. Тільки переступивши поріг ПЦ почалося: "дайте паперовий рушник на потреби пц", дайте то, дайте сьо. Мені цікаво, якщо жінку привозить швидка не з дому, а екстренно, то що вони роблять тоді, без мила, рушників, серветок, разових пелюшок?!
Розкриття було незначне та і хватати майже перестало, вже думала бува дати задній хід і додому, але сказали народжуватимеш сьогодні, максимум завтра. І почалося по колу: душ, "м'ячик", кгт, огляд. Інтервали скорочувалися, але потім перейми взагалі припинялися, близько 16-17, було прийнято рішення лікарями проколоти "пузырь", біль стала нестерпна, душ не допомагав, на ногах не трималася і була вже досить виснажена, за годину я благала про анастезію, і тільки о 20:50 народила свого малюка, хлопчика вагою 3500 і зростом 52. Наклали декілька швів. Після на мене поклали дитину і лишили одну з чоловіком і мамою. Ще три години нас протримали в пологовій. Перед тим як перевести в палату, мене відправили до туалету, а мамі лишили дитину вдягати і пеленати, від чого був шок, так як маленького до пуття не витерли, на голові ще були тепер засохші кров'яні згустки, та мама останні 20 років таку маленьку дитину на руках не тримала, а накладіть на це все хвилювання і той факт, що ми майже добу на "ногах".
Перевівши в палату виявилося, що там нема ні постільної білизни, ні ковдри, ні подушки (її нам потім все ж принесли), аж згадалися слова про васвсімзабезпечуть. Не давши видихнути з полегшенням о 1 ночі нам дитячий лікар почала читати лекцію про те як доглядати дитину найближчий місяць, після більше доби без сну, анастезії і пережитого потрясіння я інформацію важко сприймала.
За годину виявилося, що у дитини впала температура відповідь персоналу була шедевральна, розкутайте, нехай махає ручками і зігрівається. Через три години прибігла медсестра з командою негайно годуй дитину, яка в цей час спала. В грудях не було ні натяку на молозиво чи молоко, але сказали прикладай дитину - з'явиться. Воно не з'явилося і на третій день, персонал переконував, що з маючи такі великі груди (70h) такого бути не може. Тільки через день завдяки величезній сварці і після того як дитина майже добу кричала нам принесли суміш.
Лікарі приходили для контролю, коли їм заманеться, без графіку, не цікавлячись до кого і з якими характеристиками перебуває дитина і породілля, а за необхідності важко було докликатися. В палаті є кнопка виклику медперсоналу, але то справжня безнадія їх дочекатися. Коли у дитини піднялася температура вище норми - розкутайте, дитина перегрілася, мабуть, навіть не прийшовши поглянути; дитина почала хрюкати від постійного голодного плачу аж задихатися - закапайте ніс, а чим і як ніхто не брався пояснити, поки не дійшло сварки; після щеплення почалася "желтушка" - медсестра принесе лампу, будете світити добу, а на якій відстані від малечі, як її установити розбиратися самим треба (медсестра принесла в палату, поставила перед нами показала де вкл/Викл і зникла).
Та найгірше, що сталося, на другий день мій маленький дуже сильно зригнув великим об'ємом навколоплідних вод та кров'яних згустків, в результаті йому промили шлунок, наслідки цього ми лікуємо досі, так як було пошкоджено мікрофлору кишечника та занесено шкідливі бактерії. Та цього можна було уникнути ще під час пологів, і дитина не наковталася б різної гидоти.
І пару слів про палату: малесенька, тісна і душна, холодильник, який гримів на всю палату, так як стоїть за півтора метра від ліжка, кондиціонер, який заборонено включати, так як після чистки його стан не перевіряли, телевізор без пульта, і купа пилу по кутках і під ліжком, хоча кожного дня роблять вологе прибирання (потягають швабру туди-сюди, ото і все прибирання).

І є ще купа нюансів, які лишили неприємні враження про перинатальний центр. Можливо просто не пощастило, можливо людський фактор, а можливо я занадто довіряла "професіоналам", а треба бути ще більш прискіпливошою.

#першийзапис #перинатальнийцентр #днепр