Історія моїх родів #Роди #Лелека #лонгрід Вагітність моя проходила пречудово,на позитиві і легкості.…

Історія моїх родів

#Роди #Лелека #лонгрід

Вагітність моя проходила пречудово,на позитиві і легкості. ПДР ставили на 20.07.

На 35 тижні я випадково дізналася на узі ,що шийка вкорочується і уже 19 мм.

Тому почала складати речі в швидкому темпі. Потім в мене почались предвісники. Одним словом була ждуном. На 36,6 день я ходила на огляд з підозрою підтікання вод,бо шийка ж коротка,народжувати скоро))))) отже, я чекала чекала,а було тихо:))

На терміні рівно в 37 тижнів,мене почала боліти спина зліва,при чому настільки неприємно і різко,що я не могла сидіти,увесь день пролежала в ліжку,і планувала записатись на узі нирок. Ввечері наїлася вкусняшок, прийняла ванну,чоловік зробив масаж.

Лягли спати. В 3-00 вівторка(03.07) я проснулась від того що біль в попереку став сильнішим і перейшов на бік і в район пупка.спати мені уже не хотілося і я думала,що потрібно записатися вранці до лікаря..

В 4 ранку почула легкий хлопок,то відійшли води. Не багато мл 100,але їх складно з чимось спутати,справді тече по колінках))

Тут почався стан радісного збудження,бо уже скоро ми зустрінемось з нашою черепашкою:)

Збудила чоловіка,сказала збирайся ,їдем народжувати))) почала рахувати схватки.. чесно мені було їх важко рахувати,бо вони не були сильні і болючі,просто напружувався живіт,спина в той момент нила інтенсивніше))) тому я ще встигла прийняти душ,поснідати ,дозбирати речі в пологовий і при параді ми виїхали в роддом)

Отож в 6-00 ми були на приймальному відділені Лелеки. Мене подивився лікар і з відкриттям в 3 см відправив зразу в родзал. Чесно,я була на супер позитиві,все класно,відкриття йде добре,жартуєм ,сміємось з чоловіком.схватки взагалі проходять без напрягу. Ходим по родзалу,думаєм чим себе заняти) пострибала на фітболі,чайок попила,анекдоти чоловік порозказував. Я ще жартувала ,що до обіду з такими темпами народжу і нічого не відчую))) ага,щас:))

В 9-00 прийшов черговий лікар,подивився відкриття.. тіж 3 см за 3 години :(

Запропонував стимуляцію окситоцином ,або ще годину спостерігати. Ми врішили не чекати.

І тут я почала відчувати ,що таке схватки...це справді важко пропустити,проспати ,не помітити..мені було уже зовсім невесело. Я лежала і мріяла щоб мене не рухали.. через 2 год схваток провірили відкриття,5 см.. я підофігіла і попросила зробити епідуральну анелгезію,хоч я її сильно боялась,але терпіти ставало, що раз важче і я уже ніяк не могла розслабитись,швидше навпаки.. Уколу анестезіолога я взагалі не відчула, за що окреме дякую Грижимальському,на фоні болю в схаватках -то справді був укус комара)) 3 хв і препарат почав діяти...я могла ходити, відчувала коли чоловік розтирав мені стопи, відчувала схватки.. але це вже не було так різко,швидше подібне до ниття живота при місячних,боляче але терпимо..

Блище до 12 я відчула перші потуги, а в 12-16 наш неймовірний малюк уже лежав у мене на грудях і кричав світу про своє народження. ( що дуже втішило неонатолога,яка поставила нам 10 з 10 балів)

За час прибуття у мене змінилося три лікарі( один в приймальному,другий- на схватках ,а при потугах був третій,так як мого чергового затримали в операційній ) Я їх навіть не запамятала за імям,лише образ трьох молодих в зелених костюмах)))

А от,акушерка- мені попалася мега приємна, Любов. Молода і дуже мілашечна,пояснювала ,як дихати і коли, жартувала і веселила при схватках і вона ж була на потугах,приймала малюка,перерізала пуповину і тд. лікар стояв збоку для підстраховки і включився в роботу вже аж в 3му періоді. Тому,чесно не розумію нащо домовлятися з лікарем,треба домовлятися з акушеркою, так як вона біля тебе 80% часу.

Щодо анестезії- то особисто нічого шкідливого в ній не бачу,біль стає плмірний,страх проходить,малюк народився здоровим, ноги залишились цілі,спина не болить, і виїзджаючи з родзалу я посмхалася і казала ,що приїду за донечкою:))

Окрема подяка моєму чоловікові,який наполіг народжувати в Лелеці ,бо в питаннях здоровя і нервів економити не можна.

не побоявся піти зі мною на партнерські роди, не давав мені впасти в паніку коли мої роди пішли не по сценарію(я була за максимально природній процес) , тримав за руку в момент анестезії, нагадував, як дихати при потугах , і розділив сльози радості коли ми побачили нашого синочка:)

Дякую усім хто дочитав мій лонгрід.

Якщо цікаво,далі буде,про післяродовий час...:)