Ніколи не вірте люб'язним бариста.

Підійшов сьогодні до одного такого – юного, усміхненого, він першим привітався і одразу запропонував:

– Что вам, латтешечку?

Мене всього передьорнуло.

– По-перше – будь ласка, ніколи не кажіть латтешечка. По-друге – еспресо, тільки налийте не 30 мл, а 20 мл.

– То есть, вам ристретто?

Тут я вже не втримався і вирішив відкрити хлопцю таємне знання бариста.

– Друже, рістретто – це 10-15 мл. І поки ви будете робити мені правильне еспресо, я розкажу вам, як досягти успіху. Колись давно, років з 10 тому, коли ще не існували всі ці смішні фургончики з кавою на кожному кроці, я теж починав працювати бариста в одній кав'ярні. Тоді я припускався тих самих помилок, що і ви зараз – був вельми люб'язним і посміхався всім клієнтам, хоча більшість з них цього не заслуговували. Кава у мене виходила тоді так собі, і так було доти, поки я не осягнув істину в одній зі своїх подорожей по Закарпаттю. Там, на якійсь задрипаній сільській автозаправці, похмурий неговіркий механік-кавороб з поглядом вбивці зробив мені найсмачніше еспресо у моєму житті, на простенькій кавовій машині. Після цього я перепробував десятки різних сортів з усіх куточків світу, у різних місцях і на різних апаратах, але нічого більш смачного я з тих пір ще не пив.

Потім я помітив закономірність: найсмачнішу каву завжди робили або розсудливі неквапливі чоловіки похилого віку, або відверті мізантропи. Тоді я зрозумів, що справжній бариста не повинен посміхатись, бо приготування кави – процес серйозний. Сорт кави, крутість кавової машини – не запорука вдалого напою, секрет успіху – в ритуалі.

Приготування кави, як і будь-яке мистецтво, це передусім рамка й ритм. У процесі творчості треба відсторонитись від зовнішнього світу, обмежити з ним своє спілкування, повністю зосередитись на процесі. Потім виробляється власний ритм. Осягніть, що кава – це варення з джазових платівок. Кава – це світло, яке можна помішувати ложкою. Кава – це звуки водоспаду в раю. Кава – це застигла мить у вічності. Не поспішайте, нехай навіть біля вашого фургончика утвориться черга – це навпаки буде ознакою того, що ви популярні.

Ваша посмішка може згодитися для роботи касиром у Макдональдсі, але справжньому бариста вона не личить. Можливо, якісь дівчата і будуть розповідати про вашу миловидність і привітливість колежанкам по роботі і деякий час до вас ходитимуть, але згодом всі вони зрадять вас з іншим бариста. Своєю усмішкою ви не надбаєте коханку, вас не помітить власник солідної кав'ярні, щоб узяти на роботу. Бо у дійсно хороших кав'ярнях бариста виглядають як справжні аристократи, вони не посміхаються усім підряд. Поважають саме таких.

Для початку, потренуйтеся бути мізантропом. Дивіться на клієнтів трохи зверхньо, дайте їм зрозуміти, що ви більше за них розумієтесь у каві. Повчіть кавову теорію, термінологію. А тоді – згадайте про рамку й ритм. І тоді ваша кава вийде темною, як мулатка, пінною, мов роман Віана, шаленою, як міжрасовий секс.

Моя кава була вже декілька хвилин як готова і я нарешті взявся її пити. Несмачна, звичайно, але в очах хлопця я нарешті побачив злісні вогники. Це був добрий знак.