Історія родів. Частина перша.
Минув майже рік з того дня як в моєму житті з'явився маленький ангелочок👼🏻 і я вирішила написати свою історію родів, може комусь цікаво буде😊
На протязі всієї вагітності я почувалася чудово і взагалі це були найкращі 9 місяців мого життя. ПДР мені ставили на 17.07.2017 по узі, гарна дата, мені так і хотілось в цей день народити, але малюк так не хотів😂
17 числа я приїхала до свого лікаря з яким домовлялася про пологи, він мене оглянув і сказав, що родити я ще не збираюсь, головка малюка була ще дуже високо, відкриття не було, шийка не зглажена ну короче народжуватися моє чадо явно не хотіло, йому в животику не погано було🤰🏻лікар сказав 19 числа вже з речами приїжджати в пологовий будинок і лягати вже тут під нагляд лікарів, чесно я і не проти була, мені було так спокійніше, якщо щось раптом, то я вже на місці🙂
Звичайно ж до 19 чуда не трапилось і я приїхала з речами в пологовий. Палату я взяла платну на 3 чоловік, щоб хоч якісь зручності були і не так все нагадувало що я в лікарні. Палата була дуже хороша, я наче дома була, був телевізор, санвузл і душ теж був, тільки їсти виходили в столову, а так все як вдома👍🏻 19 мене знов дивилися і змін ніяких не було, сказали чекати до п'ятниці, а там видно буде. В п'ятницю 21 числа мене знову дивились на кріслі і це вже було набагато болючіше ніж попередні рази, у мене аж сльози вийшли, але як сказав мій лікар: "ти хоч сама народити?" я кажу:"хочу", а він мені: "ну то терпи, тебе ж треба завести"😆🤣 тоді я думала, що в ту ніч і народжу, тому, що зі мною в палаті була дівчина майже з такими сроками, що і у мене, і після огляду на кріслі її в ночі перевели в родзал і в обід вона народила, але такий номер зі мною не пройшов, моє дитя як було високо так і там залишився, опускатися і народжуватися явно не бажав🙅🏻
Лікар після огляду сказав, що якщо за вихідні не народжу, то в понеділок 24 числа будуть збирати консиліум і думати що робити зі мною далі💁🏻звичайно ж на вихідні я не народила, в понеділок зібрали консиліум і почали мене оглядати, спочатку мій лікар, потім інший, потім знов мій, короче тоді я думала, що все, точно до вечора народжу, після таких оглядин, але по прогнозам лікарів я геть близько не збиралася народжувати, головка малюка була дуже високо, відкриття майже не було, шийка не зглажена🤦🏻‍♀️ і це вже було повних 41 неділя, короче мій лікар сказав, даю тобі ще 2 дні, якщо не народжуєш, то в середу 26 числа в 6 годин ранку переводимо тебе в родзал, проколюємо пузир і починаємо😧 кажуть, що дитина відчуває, що мають втручатися і сама вирішує народжуватися, але не в моєму випадку😁
Ось і прийшла середа, я встала в 5 ранку, сходила в душ, зібрала всі свої речі і мене забрали в родзал, до цього моменту я почувала себе просто чудово. В родзалі мені прокололи пузир і мені щось поплохєло🤢 тиск різко впав і я майже втратила свідомість, але черговий лікар бистренько попирскав на мене водички і мене попустило😌незнаю що це зі мною було, зі мною такого ніколи не траплялося, мабуть перенервувала, а черговий лікар (бо мій ще не приїхав) каже :"о ми тільки пузир прокололи, а що ж з тобою буде коли пологи почнуться"😁 ну то таке, секундна слабість, мабуть, була. Мені сказали чекати, десь скоро почнуться схватки і все буде і вийшли з палати, а я залишилась і давай ходити по палаті туди сюди з одноразовою пеленкою між ногами😄 крім того що з мене по трохи підтікала водичка, я нічого не відчувала, мене нічого не тривожило і не боліло. Да, до речі, проколювати пузир зовсім не боляче в порівнянні з оглядом на кріслі коли мене "завести" хотіли😆😆пройшло десь 2-2,5 години і в 9.30 зайшов мій лікар, дивиться на мене і каже:"ну що народжувати будемо чи ні" я кажу: "звичайно будемо", а перед цим як прийшов лікар, приїхав мій чоловік і ми вже були разом в палаті. Лікар глянув мене і каже що змін не має, відкриття майже немає і т.д. Вирішують мені колоти окситоцин, щоб схватки визвати. Ну підключили мені капельницю і давай першу бутилку капати, короче під кінець першої бутилки у мене почалися геть слабенькі схватки, ну таке щось, трошки ниє живіт і все. Давай капати мені другу бутилку, після половини викапаної бутилки я вже почала відчувати хороші схватки, але мені було терпимо, лікар зайшов в палату і був трохи шокований у мене 1 хв схватка 1 хв перерив, він каже що з такою періодичністю вже мав би початися родовий процес, а у мене все як було голівка малюка високо, відкриття тільки на 3-4 пальця і це вже було десь 15.00, а води то вже всі витикли, короче лікар каже що вколимо ще одну банку окситоцину, так як здвиги хоч маленькі але є, треба дати тобі шанс самій народити, і заодно запропонував мені вколоти епідуральну анестезію, каже, якщо зараз різко піде родовий процес то це буде АД, а якщо так і нічого не трапиться то переведемо тебе на КС і в тебе вже буде готовий катетер просто додамо анестезії, ну і я погодилася. Схваток, я вже не відчувала які у мене кожну хвилину були, я просто сиділа і чекала коли ж вже нарешті буде🤦🏻‍♀️
До кололи мені третю банку окситоцину, толку ніякого, схватки є, розкриття немає, головка високо, води відійшли вже давно, було вже 17:40-50 і лікар мені каже, що він сенсу чекати далі не бачить, можна заичайно ще почекати, але малюк вже без води там і як йому там, ніхто незнає, тому є тільки один вихід перевести мене на КС.
#историяродов