Історія моїх пологів на 28 тижні. Чекали ми цієї вагітності 12 років. Лікувалися але все було марно. Лікарі шансів на природню вагітність не давали взагалі, тільки Еко мій шанс. Цієї осені подруга порадила мені звернутись до гомеопата в Житомирі. Я як медик віднеслась до цього трохи скептично але чому не спробувати. Нічого ж не втрачаємо. Тай гомеопатія не зашкодить організму так як гормони які приймала ці всі роки. Поїхали ми з чоловіком в Житомир до цієї лікарки. Вона крім того що була хорошим фахівцем то ще й виявилась гарним психологом. Від неї я вийшла повна сил, і таке було відчуття що я вже здорова. Попили ми з чоловіком гомеопатію 1 місяць і в новорічну ніч я зробила тест в 00:15. Перший раз в житті він був позитивний. Я не вірила своїм очам а чоловік боявся вірити поки не зробили перше узд. Стала я на облік в міському принатальному центрі на Хотовицького. Це і була моя перша помилка. І певно фатальна. Дівчата з Хмельницького , обходьте його подалі. До травня місяця я чемно здавала всі аналізи які мені говорила лікар. Приймала все що говорила. І навіть не мала сумніву щоб проконсультуватися ще з якимось лікарями ( бо ж говорить гінеколог що в мене все майже ідеально) . Був незначний тонус то я береглась сильно. 13 травня на своє день народження я почала меньше чути рухи лялі. На другий день одразу почала бити тривогу. Зробили узд . Не значне відставання в розмірах плода. Призначили кардонат пити і тівортін. Пройшло 2 тижні а покращень нема. Вирішили покласти мене в стаціонар. Я хотіла в обласний до Притуляк але гінеколог відмовила. Бо сказала що там мене не приймуть. Картаю тепер себе за те що її послухала. Поїхала я до себе в райцентр в пологовой в стаціонар з цим діагнозом що тут поставили. Почали лікувати а результату нема. Глянула мене лікарка на узд і в неї був шок. Як в Хмельницькому не побачили що в мене нема вод і реверсний кровообіг, Звур 3степеня. Перед нею було попереднє узд з Хотовицького яке було майже ідеальне а на моніторі вона бачила жахливу картину. Я терміново поїхала в обласний принатальний. Подзвонила до Притуляк і вона туди прибула раніше мене. Це була 22год. Я поклалась на неї так як сама вже не розуміла нічого. Екстрено мене прокесерили. І 20.06 в 00:19 з'явився мій Ваня . 540гр. Багато патологій . Які не могли поміститись в моїй голові. Звідки таке взялось. Завдяки Ларисі Вікторівній я сьогодні жива і живе вже 4 день мій синочок. Хоч він і дуже слабкий і лікарі в реанімації не дають нам жодного шансу ми віримо що він буде жити. Віримо в Бога і що буде чудо. P.s . На рахунок коштів то з нас ніхто не взяв ні копійки. Купляли тільки медикаменти для мене і для лялі в реанімацію.