Нарешті я можу написати свою історію народження доньки.Можливо, комусь допоможе налаштуватись, а хтось згадає себе.Якщо сказати, що це капець, то нічого не сказати.Один плюс, коли ти бачиш цю малютку то вже до вечора забуваєш,що ти сьогодні народжувала)
Ітак, день ПДР у мене по місячним був 19.06 і в цей день у нас глухо,як у танку. Прийшла на огляд до лікаря в пологовий, вона подивилась, щось там наковиряла і сказала іди гуляй.Будуть схватки-дзвони. 20.06 рівно в 04:20 прокидаюсь від неприємних болей.Так як я чайник і не можу зрозуміти чи до вже початок, чи зі мною щось не так дзвоню лікарю і омальовую картину.Вона мені каже ок і просить засікати час, коли схватки почнуть наростати.Я так і не зрозуміла, що його засікати, бо явно, що не боляче,тому ввімкнула режим ждуна і чекаю.І що ви думаєте:о 12 годині закінчились передвісники.Думаю, ну капець, ще тиждень буду ходити.Психанула, походила по вулицв, поприсідала і о богі, вони знову почались, але сильніші.Думаю, все пора, а виявилось-ніфіга.Через 3 години вони знову зникають.Лізу в інет, шукаю, що то за фігня.Виявляється, таке буває і вже скоро все почалось з початку,але ще сильніші наростаючі болі.Я дочекалась, щоб інтервал був по 5 хв і повалила на обстеження.І що ви думаєте.В 23:00 починається наш новий етап зустрічі з принцесою, а в голові грає саундтрек з "Бригади". Коротше, каже мені акушкр, валимо в родзал, чекаємо схваток по хвилині і тоді дивимось, що да як.Я тупа (болі були терпимі) на крилах щастя, як в кращих фільмах Голівуду, малюю картину в голові, що зараз схватки стануть частіші і через 5 хв- я вже бачу свою доньку!Ага, щоб не часом. Саме з двох годин ночі, коли спустили води, я зненавиділа своє тіло до самої останньої кліточки.Це гірше, ніж в Спарті. Не знаю, як у кого були відчуття при ваших пологах, а тут я думала, що мене розриває на частини стадо їжаків.В кращих традиціях, малюю картину, що ще не асе так погано, адже я не перша народжуюю і тут отримую інформацію, що я ніфіга не ракушка.Шийка відкривається зі швидкістю равлика 🐌 і це ще тільки початок.До всього шаленого болю, від якого не можеш дихати, додається рвота і погроза, що мала іди бігай по родзалу, бо поставимо тобі крапельницю і будеш страждати в самотності, поки розкриття не піде в +.Вилупивши очі і пославши усіх в умі, починаю наматувати круги.За годину, я пізнала усі пози йоги та придумала пару нових.Чи то мій організм зрозумів, що буде йому торба, чи розум вимкнувся і залишився інстинкт,розкрилась шийка на 7 см, а далі - баста. Отримала перший укол окситоцину в пузо і тут почалися пекельні муки.Якщо я при своїх схватках малюкалась і обіймала найнадійнішу річ в тому родзалі- умивальник (фірми виробника якого я не запам'ятала,але куплю собі такий в квартиру), то при цих пекельних -я думала, що здохну вже після першої. Саме тоді я просила мене порізати, бо вже не могла спокійно і вдихнути.А знаєте, що при цьому найкайфовіше?Ти повинен сказати про свої відчуття акушеру, а вона зкоорденувати тебе.А ти, навіть, вдихнути боїшся, бо цей біль наростає з кожною хвилиною.Нарешті о 5 годині у мене виходить домовитись зі своїм організмом,і з матами сантехніка сідаю на стільчик-лебідь, де немає дна.Починаються потуги, а в мене вже немає сили.І звучить чарівна фраза акушера:хочеш, ніби в туалет по великому?Якби то вам пояснити, що я насправді хотіла відірвати комусь голову в той момент...Як виявилось, на той момент дитина ще не опустилась і потрібно було пару схваток для цього!І що нам в допомогу-окситоцин!Це були найболючіші 9 схваток у моєму житті.😥Коротше, з горем пополам, якось та дівчинка опустилась і ми прийшли до головного, але і тут я не змогла, щоб не ступити!Дівчата, я реально не задумувалась про ці потуги в таз, а не в щоки.Таких мандюлей я ще не отримувала за цей день. Потім, мою маму попросили з родзалу і я залишилась сама.Дякуючи лікарю і акушеру, а також вчасно вставленим прочуханам ми народились після 9 потуги і це було, хоч і больнувато, але варте того, щоб майже добу очікувати на цю красуню
Декілька моментів:
-перша вагітність завмерла і так, як шийка була закрита, я не знаю,як мені проводили чистку, а вже на родах я дізналась, що проходять вони у мене, не як перші, а як повторні.
- на усіх етапах верещала, як різана.
- на останньому узд в 38 тижнів показувало вагу дитини 3450, по факту 3700.
Дякую усім, хто дочитав)
Лучший комментарий
@nat.puh я на первых родах тоже дышать не могла правильно, из-за этого вытужить не могла ребёнка. И врачи уже сказали, что КС делать поздно, ребёнок уже продвинулся в таз, и придётся щипцами доставать. Я как это услышала, то плюнула на технику дыхания и не дыша, вытужила мышцами. Конечно, после этого вся была в мелкую крапинку из-за кровоизлияний, но то уже фигня. А вот второй раз я максимально внимательно слушала команды акушерки, и буквально потуги через 2-3 родила. Так что читайте про техники дыхания в родах и учите их 😉 И главное, не кричать, поскольку ребёнку воздуха начинает не хватать, а силы уходят на крик. Все будет 🆗!
Комментарии
@nat.puh каждая история родов уникальна. Если другим было больно, то не значит, что так будет и у Вас. Очень важно не настраиваться на боль, иначе Вы себя сами будете программировать. И меньше читайте историй. Я старалась вообще не читать ничьих историй - меньше знаешь, крепче спишь 😀
@nat.puh чесно, сама тут поначитувалась.І про розриви, і про те, як ріжуть, але у вас буде своя історія і ваш мозок відключиться сам.Ви станете самкою, яка буде переживати не за себе, а за Дитину.Їй там важче в 100 разів.Моя ще,через мене, наковталась вод, оце я себе кляла, коли вони стали повертатись
Классная история ,сразу вспоминаешь свои роды и смешно и больно в один момент ,даже страшно вспоминать эти боли ,хорошо что всё позади )) вы молодец 👍а момент когда акушерка спрашивает ,хочешь в туалет (порвал ) сразу вспомнила слова и своей акушерки ,а ты не то что хочешь ,а такое ощущение что уже вылазит от туда стая обезьян 😂
@vlupanchuk, я вообще не из паникеров, но вот чем ближе пдр, тем страшнее.. кажется, что не смогу...не справлюсь и чем больше читаю про боль тем страшнее...
@tatyana-vladi це місто і пологовий мене запам'ятали))
@miss.y респект...я тоже визжала, что потерпевшая
@nat.puh можливо, у вас все буде легше.Зі мною лежала дівчина 29 років і їй стимулювали.То вона народила за 6 годин (це вже із усім).Не панікуйте.Всеодно, воно того варте)
@myvehr оце ви праві.А ще не треба бути такою, як я.Сказали, що тужитись на схватку- то так і робіть)))Бо я вирішила, що то схватка, а насправді не воно.
@nat.puh, да!! Почитайте о ощущениях, о процессе, что б примерно понимать, что за чем следует и не пугаться! Ваша задача максимально пытаться расслабляться и дышать и ходить, тогда все быстро пойдёт, самое болючее- это раскрытие примерно с 8 и до полного. Очень больно, на этом этапе, думаешь, что кончишся от боли, но нужно потерпеть и потом начинаются потуги, можно тоже испугаться, живот начинает ходить ходуном, выталкивать, кажется сейчас разорвётся попа и усрё....шся 😂. Но и тут не нужно падать духом, а радоваться, что скоро финиш))))
@nat.puh я на первых родах тоже дышать не могла правильно, из-за этого вытужить не могла ребёнка. И врачи уже сказали, что КС делать поздно, ребёнок уже продвинулся в таз, и придётся щипцами доставать. Я как это услышала, то плюнула на технику дыхания и не дыша, вытужила мышцами. Конечно, после этого вся была в мелкую крапинку из-за кровоизлияний, но то уже фигня. А вот второй раз я максимально внимательно слушала команды акушерки, и буквально потуги через 2-3 родила. Так что читайте про техники дыхания в родах и учите их 😉 И главное, не кричать, поскольку ребёнку воздуха начинает не хватать, а силы уходят на крик. Все будет 🆗!
@anastassya.lucenko отличный ответ про Макдональдс 🤣🤣🤣
Первый раз когда рожала, то орала, как резаная часов 8 точно, думала, что умру. А вот во второй раз хватило ума расслабиться, дышать и родить без всех этих ужасов, геморроев и тд)))
пам'ятаю як я народжувала, лікар теж хотіла поцікавитися як мені в туалет хочеться і каже:" уяви, що ти прогулюєшся Хрещатиком. Ти в туалет вже прям тут десь сходиш чи до дому дотерпиш?" на що я відповіла:" Зайду в Макдольз". Вона зайшла в тупік з такою відповіддю🤣🤣
Ох... страшно...
Как его родить..
Про «ежей» не могу представить😂
@yulechka.k я ж собі так само мріяла)А воно он як)
@belyavochka дякую)То ще не у всіх красках)Так сказати, полегшена версія)
Цікаво так написано))
Слово "мандюлєй" візьму собі в словник 😆😁😊
Швидкого вам відновлення,а принцесі смачного молочка!!!!
Честно скажу не дочитала...иду кормить дочь ужином...У меня с 23:00 и до 3:30 раскрытие было три пальца и это звездец знатный был😠😠😠
После таких историй говорю спасибо что у меня все быстро было.
Очень интересная манера рассказа.и посмеялась и вспомнила свои такие же ощущения)..
@katusha01 дякую, зараз уже смішно. Якби знала, що буде так, то зробила б усе по-іншому)
@nat.puh, да!! Почитайте о ощущениях, о процессе, что б примерно понимать, что за чем следует и не пугаться! Ваша задача максимально пытаться расслабляться и дышать и ходить, тогда все быстро пойдёт, самое болючее- это раскрытие примерно с 8 и до полного. Очень больно, на этом этапе, думаешь, что кончишся от боли, но нужно потерпеть и потом начинаются потуги, можно тоже испугаться, живот начинает ходить ходуном, выталкивать, кажется сейчас разорвётся попа и усрё....шся 😂. Но и тут не нужно падать духом, а радоваться, что скоро финиш))))